соскочить. Жінка… так з печі і зскочила. Ном. № 4007. Сотничиха зскакує з ліжка. Стор. II. 241. 2) Вскакивать, вскочить. Зскочив на драбину.
Зсли́знути, зну, неш, гл. Исчезнуть, пропасть. Бодай нагло зслиз! Ном. № 3781.
*Зслони́ти, ню́, ниш, гл. Сшить, стачать. Зслонив поли, тепер стан треба. Харьк. г. Сл. Яворн.
*Зсма́жити, жу, жеш, гл. Изжарить. Звен. у.
*Зсма́житися, жуся, жешся, гл. Изжариться. Сл. Яворн.
Зсмутні́ти, ні́ю, єш, гл. Опечалиться. Чого так зсмутніла? Чуб. III. 121.
Зсо́вувати, вую, єш, сов. в. зсу́нути, ну, неш, гл. Сдвигать, сдвинуть. Давай зсовувать з себе пояс. ЗОЮР. I. 247.
Зсо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. зсу́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Сдвигаться, сдвинуться. З глу́зду зсу́нутися. Рехнуться. Стара з глузду зсунулась, мов собака з соломи. Ном. № 6332. *2) Сползать, сползти, скатываться, скатиться. Полізе він на гору, — тай зсунеться, бо дуже круто. Крим.
Зсо́хнути и зсохти. См. Зсиха́ти.
Зспо́ду, нар. = Зіспо́ду. Накладем стіжок зсподу широкий. Чуб. III. 465.
Зста́рити, рю, риш, гл. Состарить. Нужда мене зстарила і зв'ялила. МВ. I. 30.
Зста́ріти(ся), рію(ся), єш(ся), гл. Состариться. Зстаріли ви, ненько! МВ. II. 15. І зстарівся воюючи, по корчмах ночуючи. Ном. № 1700.
Зстарода́вна, нар. Издревле.
Зступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Сходиться, сойтися вместе, сближаться, сблизиться. Передні… зступаються ближче один до одного. Мир. ХРВ. 262. 2) Оседать, осесть, сдвинуться. Зступилась хата. Канев. у. Ввійшов Іван до Остапа в гріб і слідком за ним земля зступилась. Гринч. I. 288. 3) Сжиматься, сжаться. Як зступляться черевики, то ще й кісні будуть. Канев. у.
Зсува́ти, ва́ю, єш, гл. = Зсо́вувати.
Зсува́тися, ва́юся, єшся, гл. = Зсо́вуватися.
Зсу́кувати, кую, єш, сов. в. зсука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Ссучивать, ссучить. Зсукав мотузок. Чуб. I. 162. 2) — сві́чку. Сделать свечу (из воску). Зсукали свічку із ярого воску. Чуб. I. 162. А ще раніше пан Василько встав, три свічки зсукав. Чуб. III. 285. *3) — ду́лю. Сложить пальцы в известную комбинацию. Показать кукиш. Зсукала дулю та и під самісінький ніс йому і піднесла. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зсукува́тіти, тію, єш, гл. Сделаться сучковатым. Аф. 462.
Зсу́нути, ся. См. Зсо́вувати, ся.
Зсуро́пити, плю, пиш, гл. Смешать различного рода зерновой хлеб. Зсуропив мішок пшениці та кукурузи та й змолов. Миус. окр.
Зсуте́ні́ти, нію, єш, гл. Стемнеть. Вже гарненько зсутеніло. О. 1862. IV. 104.
Зсуши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Высушить. Зсушу я ще трохи ягід на зіму. 2) Иссушить. Невірная дружина зв'ялила, зсушила. Мет. 260.
Зсуши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Высушиться. Чи вже зсушилися груші? Гринч. 2) Иссушиться. Зсушилася, зв'ялилася, як нитка тоненька. Чуб. III. 168. *3) С'еживаться, с'ежиться. Така стара бабуся, що вся зсушилася. Крим. *4) Иссохнуть. Сл. Нік.
Зт…. См. Ст…
Зуб, ба, м. 1) Зуб. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. II. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. Взя́ти на зу́би кого́. Злословить о ком. Вас щось на зуби взяли. Ном. *Зу́би ясни́ти. Зубоскалить. Сл. Яворн. 2) Зуб — часть снаряда: зубец колеса, валька для катанья белья, зуб бороны, ра́ла и пр. МУЕ. III. 17. Шух. I. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) Во́вчі зу́би. а) Название рода писанки. КС. 1891. VI. 379. *б) Зубы мудрости. Сл. Нік. 4) Род песни. Маркев. 34. *5) Род гопака. Сл. Нік. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. I. 19. Ум. Зу́бик, *зубоо́к, зубо́чок.
Зуба́нь, ня́, м. Человек с большими выдающимися зубами. Черк. у.
