нить, обнаружить. Не смів я вам, що думав, з'ясувати. К. Іов. 70.
З'яструбі́ти, бі́ю, єш, гл. Сделаться подобным ястребу. Коли сова з'яструбіє, то вище сокола літає. Ном. № 4225.
Зя́тенько, ка и зя́течок, чка, м. Ум. от зять.
Зя́ти, зя́ю, єш, гл. = Зя́яти. Вх. Лем. 421.
Зя́тів, тева, ве. Зятев. Уже й христиться й молиться, що вирвалась із рук зятевих. Рудч. Ск. I. 181.
Зя́тній, я, є. Принадлежащий зятю. Прибулося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910.
Зять, тя, м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Мет. 72. *Зять любить взять. Кон. III. 80. Ум. Зя́тенько, зя́течок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485.
Зятько́, ка́, м. Ласк. от зять. Укрийсь, зятьку, укрийсь та на негоді не мочись. Грин. III. 498.
Зя́яти, зя́ю, єш, гл. Зиять. Щоб тобі так рот зяяв, як ото двері зяють. (Як хто не зачинить дверей).
