ядренистеє. Чуб. III. 385. Хвилюються жовті ниви житом колосистим. К. Досв. 6.
Колоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Колоситься, выбрасывать колос. То ячмінь колоситься. МВ. I. 14.
Колосі́й, сі́я, м. О раст.: колосистый. І овес самосій, і ячмінь колосій. Чуб. III. 266. Овес-колосій. Грин. III. 55.
Колосі́ти, сі́ю, єш, гл. Колоситься; виднеться своими колосьями. Там дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють. Г. Барв. 352.
Колосо́к, ска́, м. 1) Ум. от ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає. Шевч. 2) Род орнаментики в виде колоса. Шух. I. 303.
Коло́сся, ся, с., соб. Колосья. Лежить як жива, у пшениці, аж колосся над нею похилилось. МВ. Молоде колосся з жита зриваю. Г. Барв. 353.
Колосува́ння, ня, с. 1) = Колоси́на. А ні гречки, ні полови, ні колосування. Чуб. V. 674. *2) Выбрасывание колосьев.
Колосува́ти, су́ю, єш, гл. *1) = Колоси́тися. Жита саме оце тепер колосують. Пир. у., Конон. 2) Перемолачивать колосья?
Ко́лот, ту, м. Ссора, спор, сумятица. Як Чаюна взяли у острог, так і колоту не стало на селі; а то було що-вечора то крик на вулиці, то бійка, — без колоту не обійдеться. Екатер. у. Колот такий підняли, що хоч з хати тікай. Боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай. Г. Барв. 154. За ту бражку зчинили козаки з ляхами превелику дражку, за той молот зробили козаки з ляхами превеликий колот. АД. II. 33.
Коло́твиця, ці, ж. Лучина, дрань. Вх. Зн. 27.
Коло́ти, лю, леш, одн. в. кольну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Колоть. В серце коле. Шевч. Голкою колов. Гринч. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. Левиц. 2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Ном. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Посл. 3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів. ЗОЮР. 4) Резать (свиней). 5) Раскалывать. Тріски колоти. Гринч. *6) — о́чі. Упрекать, укорять. Сл. Нік.
Коло́тися, лю́ся, лешся, гл. 1) Колоться, производить уколы. Ячмінь колеться. 2) Раскалываться. Не колеться дровеняка. Гринч.
Колоти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. Мет. 2) Масло сбивать. 3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. Ном. № 10131. 4) — чимсь. Помыкать; распоряжаться чем, *производить беспорядок среди ч.-н., производить суматоху. Так колотить всіма, як вир водою. Ном. № 3429. Оце колотить, як чорт лозою. Ном. № 3422. Поснули й ви, що світом колотили. К. ПС. 7. *Прийде на наше подвір'я і от як побачить курей, так і зачне тими курами колотити та за ними бігати, та все кричати. Крим.
Колоти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Мутиться. 2) О масле: сбиваться. Щось масло довго не колотиться. Гринч. 3) О сердце: биться. Душа її уся порушилась, серденько колотилося. МВ. 4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. Г. Барв. 168. 5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться. Ном. № 10131.
Коло́тиця, ці, ж. = Коло́твиця. Желех.
Колоті́вка, ки, ж. Мутовка. Вх. Зн. 27.
Колотне́ча, чі, ж. Ссора, спор, драка, свалка. Тіки на поріг, аж там така смертенна бійка та колотнеча діється. Харьк. Смерть запанувала там, де недавно був гармідер і колотнеча. Левиц. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87.
Коло́тник, ка, м. Забияка, сварливый.
Коло́тниця, ці, ж. Сварливая женщина, заводящая ссоры.
Колотня́, ні́, ж. = Колотне́ча.
Ко́лотов, тви, ж. = Колоті́вка. Вх. Уг. 246.
Колото́вця, ці, ж. Раст. Galium aparine. Вх. Уг. 246.
Колоття́, тя́, с. 1) Закалывание мно-
