посаг сідати! — Постеліть колодрочку, — я війду, благослови, отець-мати, я сяду. Гол. II. 100.
Колодю́х, ха́, м. Раст. Rubus caesius. Лв. 101. См. Дери́нник.
Коло́дязний, а, е. Колодезный. Замигтіли хати, колодязні цямриння, садки і городи. МВ. I. 13. Високо вгору піднімалися колодязні журавлі. Левиц. Пов. 144. Колодязна вода. Гринч.
Коло́дязь, зя, м. Колодец. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями. Левиц. I. 514.
Колодя́ччя, чя, с., соб. = Колоддя́. Все те мертвим сном спить, пороскидане як колодяччя. Мир. ХРВ. 269.
Колокі́л, ко́лу, м. 1) Колокол. Ой чия ж тут беседа тут вечеряє весела? Бийте коли, все колоколи, колоколи кованії у нас гості проханії. ХС. VII. 425. 2) Звонок на шее коровы, козы. Вх. Зн. 27. Ум. Колокі́лок.
Колокі́лок, лка, м. 1) Ум. от колокі́л. 2) Мн. Род прически девушек с зубча́стим пробором. Чуб. VII. 423.
Колокі́льце, ця, с. Бубенчик. А-а люлечки! шовковії вірвечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка: засни, мала дитиночка! Макс. (1849). 105.
Колома́зник, ка, м. = Колімажа́рь. Угор.
*Коло́ма́зня, ні, ж. Завод колесной мази. Пр. Пр.
Коло́мазь, зі, ж. Деготь, скопляющийся на осях; вообще деготь и мазь для колес. *Траплялося, що й помічу у отця Максима коломазь на закаблуці, дак я собі байдуже. Кон. III. 355.
Коломи́єць, ми́йця, м. 1) Житель Коломыйского округа. 2) Добывающий соль. Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Нп. Значение слова видно из следующих стихов Климентия: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють. О. 1861. I. 226.
Коломи́йка, ки, ж. 1) Жительница Коломыйского округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492. 2) Особый род песен в Галиции, Буковине и Угорской Руси, получивший свое название от г. Коломыи, где оне наиболее распространены; каждая песня состоит из 2—6 стихов в 14 слогов каждый, с цезурой после 8-го стиха. Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Гол. См. Сумцов. Коломыйки. КС. 1886. IV. 3) Танец в Галиции и Угорск. Руси. Де-Воллан, Угро-русские песни. 16. 4) = Клепа́ня. Шапка эта так называется в Галиции по той причине, что ее носят в Коломыйском округе. Гол. Од. 69. 5) Род сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами через плечо. То-же, что и дзьо́бенка. Kolb. I. 37.
Коломи́йський, а, е. Коломыйский.
Коломи́я, ми́ї, ж. 1) Глубокий выбой, наполненный водой. 2) Город Коломыя.
Коломі́тний, а, е = Калому́тний.
Колонизува́ти, зу́ю, єш, гл. Колонизовать. Колонизують Кавказ козаками. О. 1862. X. 111.
Колони́ст, та, м. Колонист. Тут тих колонистів німців багато. Херс. На гетьманських могилах колоністи німці насадили картоплі. Левиц. Пов. 367.
Коло́нія, нії, ж. Колония. Він по німецьких колоніях у наймах жив. Херс. г. Біля Москви хотіли нашкодить усім німцям, — ціла б то їх колонія завелась там. О. 1862. V. 45.
Колопе́нник, ка, м. = Конопе́льник. Вх. Зн. 27.
Коло́пня, ні, ж. = Коно́плі. Шух. I. 137. В Лохвицк. у. только во мн. Коло́пні. Ум. Колопе́нька. Ой дала-сь мня моя матенька, дала, як би колопеньку в болотонько впхала. Гол. I. 275.
Ко́лос, су, м. 1) Колос. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. I. 77. *Викида́ти ко́лос. Пускать колос, начитать колоситься. Уже ячмінь колос викидає. Пшениця колос викинула. Крим. 2) Часть косы (орудия), находящаяся перед ее концом, носком. Шух. I. 169. Ум. Колосо́к.
Колоси́на, ни, ж., и колосі́ння, ня, с. Оторванные от стеблей колосья, колосья после молотьбы. Вх. Зн. 27.
Колоси́стий, а, е. Колосистый. Широке поле, жито густеє…, колосистеє,
