мене ся серце крає, шо'м любив, а не взяв. Гол. I. 294.
Крева́вий и пр. = Кріва́вий и пр.
Кре́вне и кре́вно, нар. До кровавого пота, усердно; очень сильно. Ми трудимося кревно, а ви знай лежма лежите. Харьк. Роби кревно і ходи певно. Ном. № 9965. Почав гірко і кревно ридати. Мир. Пов. I. 162.
Кре́вний, а, е. Кровный. Упирь і непевний усім відьмам родич кревний. Ном. Кревна родина.
Кре́вність, ности, ж. Родство.
*Кревня́к, ка́, м. Кровный родственник.
Кре́де́нець, нця, м. Буфет, посудный шкап. Левч.
*Кре́де́нс, су, м. = Кре́денець. Хлопці рядом уставилися від дверей до креденсу. Лепк.
Кре́жити, жу, жиш, гл. Беречь, скупиться. Мнж. 183.
Кре́йда, ди, ж. Мел. Побілів як крейда. Ном. *Кре́йдою взя́тися. Побледнеть. Стоїть, очима на людей блимає і увесь крейдою взявся. Кон. III. 360.
*Крейди́на, ни, ж. Кусок мелу. Сл. Яворн.
Крейдяни́й, а, е. Меловой. Ой ти горо крейдяная. Чуб. Викопали печері у крейдяній горі. МВ. II. 73.
Крейдя́нка, ки, ж. 1) Место, где добывается мел. Суджан. у. 2) Посуда для разбалтывания мелу.
Кре́ймах, ха, м. = Кре́м'ях. А Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати. Кв. I. 40. Ум. Кре́ймашок. Ив. 39.
Кре́котень, тня, м. Крехтун, старый, постоянно крехтящий человек. Хорольск. у.
Кректа́ти, кчу́, чеш и крекоті́ти, ко́чу, ко́чиш, гл. Кряхтеть. Цупить із печі горщик, аж крекче. ЗОЮР. I. 34.
*Кректу́н, на́, м. Бекас. Полт. г. Сл. Яворн.
Кре́ля, лі, ж. Большая льдина. Вх. Зн. 29.
*Кре́мез, за, м. Здоровяк. Чумачило — кремез перед нею стоїть. МВ. ЛНВ. 1908. I. 8.
Кремезли́вий и кремезни́й. 1) Крепкий, здоровый. Не закутуй дитину, то вона буде кремезлива. Берд. у. Старинні люде були кремезніші. Харьк. 2) Твердый, неуступчивый. Хазяїн був чоловік кремезний и норовливий. МВ. II. 76.
Кремени́на, ни, ж. 1) Кусок кремня. Котилася кременина. Нп. 2) Кремнистое место. Прилетів орел з чорної хмари, убив голубця на кременині. Мет. 107.
Кремени́стий, а, е. Кремнистый. Усе порожевіло: кременисті шпилі, грукучий Дніпро. МВ. III. 125.
Кремени́ця, ці, ж. Раст. Petasites officinalis. Шух. I. 22.
*Кременува́тий, а, е = Кремени́стий. Екат. г. Сл. Яворн.
Кремі́зний, а, е = Кремезни́й. Баба кремізна. Черк. у.
Креміне́ць, нця́, м. Ум. от кре́мінь.
Кремі́нний, а, е. Кремневый. Ой ти, горо кремінная! Мет. 37.
Кремі́ння, ня, с. соб. от кре́мінь. Я маю вельми дорогий крам: шпильки і голки, креміння і люльки. Макс. (1849). 70.
Кремі́нчик, ка, м. Ум. от кре́мінь.
Кре́мінь, меню, м. 1) Кремень (минерал). 2) Кремень для высекания огня. Ой продала дівчина гребінь да купила козакові кремінь. Нп. Я, добродію, був колись кремінь, а тепер і губки не стою. ЗОЮР. Ум. Креміне́ць, кремі́нчик. Лежали губка, кремінець. Котл. Погляділа в гаманець, — аж люлечка й кремінець. Нп. Крешіть, крешіть, кремінчики. Чуб. V. 548.
Кремпіле́ць, льця, м. 1) Косяк для укрепления полки. Волын. г. 2) Палка для связывание узлом концов веревки.
Кре́мпіль, ля, м. 1) *Способ (также палка), которым натягивают связывающую что-либо веревку (напр., воз дров). Пир. у., Конон. Узявся за кремпіль добре. Ном. № 13876. 2) Кремплі и пр. = Крамплі́ и пр.
*Кремплюва́ти, люю, єш, гл. Стягивать палкой связывающую что-либо веревку, укреплять. См. Кре́мпіль 1. Казав йому, дурню, кремплюй навилником, бо сіно — пірей сковзьке — ну й роз'їхалося, як на греблю з'їзджав. Пир. у., Конон.
