Перейти до вмісту

Сторінка:Словник української мови. Том III. К-Н. 1928.pdf/154

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Кри́хітка, ки, ж. Ум. от кри́хта.

Крихке́нький, а, е. Ум. от крихки́й.

Крихке́нько, нар. Ум. от кри́хко.

Крихки́й, а́, е́. Хрупкий, ломкий. *Неначе він ніс щось дороге та крихке, що боявся розбити. Дн. Чайка. II. 37. Вас. 147. Ум. Крихке́нький.

Кри́хкість, кости, ж. Хрупкость, ломкость. Желех.

Кри́хко, нар. Хрупко, ломко. Ум. Крихне́нько.

Кри́хта, ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. Кв. I. 213. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. МВ. (О. 1862. III. 76). 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое к людям (употребляется преимущественно в форме уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Гринч. Ум. Кри́хітка, кри́хточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Шевч. 73. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. Г. Барв. 532. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде. Левиц. Пов. 63.

*Крихти́на, ни, ж. Одна крошка. Сл. Яворн.

*Крихтобра́ння, ня, с. Крохоборство. Сл. Нік.

Кри́цевий, а, е. Стальной. Шух. I. 276.

Кри́ця, ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корця ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда кри́ця употребляется вм. креса́ло. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202.

Крицяни́й, а́, е́ = Кри́цевий. Шух. I. 192. Похмуро дивит в крицяну рушницю. Федьк. I. 19.

Крича́ння, ня, с. Крик. Кричання не своїм голосом. Левиц. (Правда, 1868, 520).

Крича́ти, чу́, чи́ш, одн. в. кри́кнути, ну, неш, гл. Кричать. Кричить — на десятій вулиці чутно. Ном. № 3452. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Шевч. 77. Ой як крикнув Гамалія. Шевч. 61. Стара крикнула, кинулась до його і заголосила. Левиц. I. 4. Крича́ти на пуп. Кричать благим матом. Все море зараз спузиріло, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув, як на пуп. Котл. Ен.

Кри́чма, нар. Крича. К. ПС. 117.

Кри́ша, ші, ж. Кровля.

Кришане́ць, нця́, м. Род пряника. Солодкі кришанці медові. Мкр. Н. 31.

*Кри́шений, а, е. Крошеный. Дрі́бно кри́шений тютю́н. Табак мелкой крошки. Черемш.

Крише́ник, ка, м. Ломтик, кусок. Чи шматок хліба, чи кільце ковбаски, чи сала кришеник, то все так на столах перед ними і лежить. ЗОЮР. I. 306. Чо́ртів крише́ник. Бранное выражение. Ном. № 3563.

Кришеня́, ня́ти, с. Крохотка. Ум. Кришеня́тко, кришеня́точко. Употребляется по отношению к детям как ласкательное: крошка. Дитинка ще не зовсім одужала, ще квилило кришенятко. МВ. II. 180. Каліки нещасливі, діти-кришеняточка, — і ті в неї не гуляли. ВМ. (О. 1862. III. 60).

I. Кри́шечка, ки, ж. Ум. от криха́.

II. Кри́шечка, ки, ж. Ум. от кри́шка.

*Криши́льний, а, е. Дробильный, резальный. Сл. Дубр.

Криши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Крошить. Ой сип сірівець та криши петрушку. Шевч. Чого не люблю, того і у борщ не кришу. Ном. № 5075. 2) Рубить. Дід і почне кришить татар, як локшину. Стор. 3) Резать, разрезывать. Сало кришене стоїть на столі. Г. Барв. 201.

*Криші́ння, ня, с. Дробление, изрезывание ч.-л. Сл. Нік.

Кри́шка, ки, ж. 1) Ум. от криха́. Кришка на світі чоловіка тримає. Ном. № 12850. 2) Крышка, — напр., на трубке, но не в сундуке, гробе и пр. Вас. 148. 3) Чуточку. А рука — як дерев'яна, і на кришку не стухла. Крим.

Кри́шний, а, е = Крихки́й. Голки кришні. Лебед. у.

Криштале́вий, а, е. Хрустальный. Заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250. Великі бризки кришталевим стовбом стрибали догори. Стор.