таться. П'ятами киває, бо діла не має. Ном. № 11049. *П'ятами накива́ти. Убежать, улизнуть, улепетнуть. П'ятами з Трої накивав. Котл.
Кива́тися, ва́юся, єшся, гл. Качаться. Шух. I. 256. Покачиваться. Ой п'є Байда та й кивається, та на свою цюру поглядається. АД. I. 145.
Кива́ч, ча́, м. = Ки́вень.
Ки́вень, вня, м. Месяц июль, когда лошади мотают головою от укуса насекомых. Каменец. и Чигирин. у.
Ки́вер, ра, м. Кивер. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Нп. Там козак виїзжає на конику вороному…, а в жупані голубому, а в кивері золотому. Чуб. V. 8.
Кивну́ти. См. Кива́ти.
Киву́н, на́. Любящий кивать.
Киву́ха, хи, ж. Любящая кивать, преимущественно из кокетства. Кв. Жел.
Киги́! меж. Выражает крик чайки. Ой біда чайці, чайці небозі, що вивела дітки при битій дорозі. Киги! киги! злетівши вгору. Лукаш. 85.
Киги́к, ку, м. Крик чайки. Чайка… пронеслась з кигиком по-над Дніпром. МВ. II. 117.
Киги́кання, ня, с. Крики чайки. Желех.
Киги́кати, ги́чу, чеш, одн. в. киги́кнути, кну, неш, гл. О чайке: кричать, крикнуть. Чайка кигиче — згинь ти, куличе. Лукаш. 85. (Чайка) літала над його могилою і кигикала. Чуб. I. 62.
Киги́тка, ки, ж. Чайка. Желех.
Киги́ця, ці и киги́чка, ки, ж. = Киги́тка. Желех.
Ки́дальник, ка, м. Рабочий, подающий снопы или сено при укладке его. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику, і мій кидальнику! Мил. 215.
Ки́дати, даю, єш, одн. в. ки́нути, ки́ну, неш, гл. 1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. ЗОЮР. I. 250. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Мет. 92. Ой взяли го за реберці та й кинули через дверці. Гол. 2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Мет. 78. Кидай… вечеряти: час на коня сісти. Макс. 3) — во́ду. Качать насосом. 4) — кров. Делать кровопускание. 5) — сі́но. Подавать сено при укладывании его в стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать. О. 1862. IX. 7. 6) — ли́хом об зе́млю. Забыть о горе, пренебречь им. Кинь лихом об землю та давай погуляєм. Гринч. 7) Ки́нути о́ком. Взглянуть, завидеть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась. Св. Л. 170. 8) Ки́дати хляще́м. Бросать в безпорядке, как попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю. Киевск. у. *9) Ки́дати зо́ром. Бросать взоры, поглядывать. Присяжний споглядав на долину, кидаючи зором на паничів. Черемш.
Ки́датися, даюся, єшся, одн. в. ки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Бросаться. Кинувсь до Шрама і поцілував його. К. ЧР. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. № 1766. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч. 22. 2) Обращаться. Вже й на прощу ходили, і до знахарів кидались — не пособляє. О. 1862. VIII. 1. 3) Впадать. Там, де Случ з Горином кидається у Припець, — звідти ми пригнали. Черниг. 4) О сердце, пульсе: биться. А серце моє кидається, кидається. Г. Барв. 397. Мил. 166. *5) Содрогаться, вздрогнуть. Христя кинулась, аж починок з рук випав. Мирн. ХРВ. II. 70. Злякалася я, аж кинулась. Мирн. I. 23. *6) Одн. в. Спохватиться, хватиться. Картопля лежала цілу зіму в льоху; весною кинулася я — немає картоплі. Крим. 7) Не ки́датися чого́. Придерживаться, не оставлять. До Св. Духа не кидайся кожуха. Ном. № 458. Цілий вік він брехав, дак того хліба не кинеться, поки і вмре. Гринч. *Я роботи не кидаюсь. Крим. Пе́ршого купця́ не ки́дайся. Не упускай первого покупщика. Чуб. I. 298. Чи стала
