ціна, чи не стала, а ти первого торгу не кидайся. Кв. I. 130.
Ки́дик, ка, м. 1) Маленький человечек. Вх. Зн. 25. 2) Замарашка. Вх. Зн. 25.
I. Кидь, ді, ж. Расстояние, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк.
II. Кидь! меж. Выражает бросание. Ухопив та кидь його об землю!
Ки́злик, ка, м. Род льдины из замороженного кизяка́, на котором катаються с горки вместо саней. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. См. Гріма́к.
Кизя́к, ка́, м. = Кізя́к.
Ки́ївський, а, е. Киевский.
I. Кий, ки́я́, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207. 2) Дубина, палка, на конце которой шаровидное утолщение от оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Єв. Мр. XIV. 43. Ум. Кийо́к, кийо́чок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. Мет. 391, 392. Ув. Кию́ра, кия́ка, кия́ра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш. К. ЧР. 273.
II. Кий, мест., сокращенное из яки́й в выраж. Кий біс! Гліб. Кий чорт! Мнж. 61.
Кийкува́тий, а, е = Кияхува́тий. Просо кийкувате. О. 1861. IX. 192.
Кийови́й, а, е. Палочный. Кийове́ кара́ння. Наказание палками (у запорожцев). К. ЦН. 237.
Кийо́к, кийка́, м. Ум. от I. Кий.
Кийо́чок, чка, м. 1) Ум. от I. Кий. 2) Небольшая палочка, обвязанная вишневыми ягодами сверху до низу, кроме кончика, за который держит рука. Богодух. у.
Ки́ка, ки, ж. Детск. слово. Мясо. О. 1862. IX. 119. Як дає дитині мняса, то каже: на кики! на кики! Уманск. у. и Харьк. г.
Ки́кати, каю, єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька. Гол. IV. 497.
Ки́кіть, ки́коть, ктя, м. Остаток отрезанного пальца, руки, ноги, а также недоразвитая рука, нога. Желех. Ум. Ки́ктик.
Ки́кнути, кну, неш, гл. = Ґи́ґнути. Желех.
Ки́ла́, ли, ж. Грыжа. Гринч. II. 121. Пот. III. 32.
Ки́лавець, вця, м. Человек, больной грыжей. Желех.
Ки́лавий, а, е. 1) = Ки́лавець. 2) Ки́лаві у́ставки. У́ставки с известного рода вышивкой. Kolb. I. 48.
Кили́кати, ли́чу, чеш, гл. Щебетать. Так жалісно, як пташеняточко, киличе — пустіть. МВ. I. 78. Вона як пташка киличе.
Ки́ли́м, ма, м. 1) Ковер. Будем жити, вино пити, яничара бити, а курені килимами, оксамитом крити. Шевч. 61. 2) Ковровая скатерть. Килимом стіл застеліти. Алв. 12. Стояв стіл під турецьким килимом. К. ЧР. 334. А в тіх наметах все столи стоять, позастилані все килимами. Мет. 338. Ум. Килиме́ць. К. ЧР. 38. Килимо́к.
*Килима́рство и килимка́рство, ва, с. Коверный промысел, изготовление килимі́в.
*Килима́рь и килимка́рь, ря́, м. Коверщик. Крим.
*Кили́мник, ка, м. = Килима́рь. Сл. Яворн.
Кили́мниця, ці, ж. Делающая ковры. Жінка — ткаля, дочка — килимниця. Сим. 196.
*Килимо́вий, а, е. Ковровый. Сл. Дубр.
Килимо́к, мка, м. Ум. от ки́лим.
Кима́к, ка́, м. Обрубок дерева. Дубовий кимак. Ум. Кимачо́к. Ув. Кимачи́ще, кимачи́сько. Вх. Зн. 25.
Кимачи́на, ни, ж. = Кима́к (Небольшой). Вх. Зн. 25.
Кимачи́сько, ка и кимачи́ще, ща, с. Ув. от кима́к.
Кимачо́к, чка́, м. Ум. от кима́к.
Кима́ччя, чя, с. соб. Обрубки дерева, части жердей и пр. Вх. Зн. 25.
