чепляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164.
*Кільча́стий, а, е. Кольчатый, кольцеобразный. Пир. у., Конон.
*Кільча́тий, а, е. Кольцевый. Сл. Дубр.
*Кі́льчення, ня, с. Прорастание. Сл. Дубр.
Кі́льчик, ка, м. Ум. от кіле́ць.
Кі́льчитися, чуся, чишся, гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Каменец. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г.
Кілюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заделывать, забирать стену вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Каменец. у.
Кіля́, пред. = Бі́ля́. Сотворив з того ребра Єву і положив кіля Адама. Чуб.
Кімла́ч, ча́, м. Сеть в виде ве́рші для лова рыбы. То же, что я́тір (см.), но без крыльев. (Александровск. у. и Мнж. 182) и без суя́трика. Вх. Пч. II. 22.
Кімлашня́, ні́, ж., соб. Калмыки. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Кімли́к, ка, м. Калмык. *Кімлики чи киргизи коней дві пари у-осени на очах наших потурлили у степ. Тобіл. III. 128.
Кімли́цький, а, е. Калмыцкий. До кімли́цьких за́говін жда́ти. Никогда не дождаться. Ном. № 5633.
Кімли́чка, ки, ж. 1) Калмычка. 2) Деревянная курительная трубка с длинной шейкой и выпуклой крышкой. Вас. 148.
Кі́мля, лі, ж. Сетка для ловли рыбы. Желех. и Лебед. у.
Кімна́та, ти, ж. В украинских хате, доме — небольшая комнатка, отгороженная в большой общей комнате; служит обыкновенно спальней. Вас. 195. У вдовиці дві світлиці, а третя кімната. Мет. 53. Поставлю хату і кімнату. Шевч. Піду я до кімнати постіль білу слати. Чуб. V. Мати собі стрівожилась, устала з-за стола і одвела її в кімнату. К. ЧР. 129. Ум. Кімна́тка, кімна́точка. Він любив свою світличку з кімнаткою. Г. Барв. 143. Сам Сухобрус жив в сусідній кімнатці. Левиц. Пов.
Кімня́х, ха, м. = Кім'я́х.
Кі́мса, си, ж. 1) Кусок, ком, напр., земли. Ном. № 10466. 2) Кусок хлеба. Пастух за ворота, кімса в його коло рота. Ном. № 10466.
Кім'я́х, ха́, м. Комок слипшихся ягод, гроздь. Вишні так і висять кім'яхами. Харьк. у. *Зіб'ються в купу, неначе кім'ях. Мирн. ЛНВ. 1909. I. 36.
Кін, ко́ну, м. 1) Публичное место, где стояли присужденные к тому в виде наказания. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Место игры. 3) Сцена.
Кінато́в! Восклицание гуцульских дровосеков: когда с гор спускают вниз по деревянному желобу срубленное дерево, верхние рабочие кричат стоящим внизу вдоль желоба: клейго́в! — крик, предостерегающий об опасности от летящего с страшной силой дерева; когда последнее достигнет конца желоба и рабочие отбросят его в сторону, они кричат: кінато́в! Крик этот передается, от одного к другому все выше и, достигнув стоящих на высотах рабочих, служит для них знаком, что путь свободен для нового дерева. Шух. I. 179.
Кі́нва, ви, ж. 1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев'яних, горілку, мед, пиво… Стор. II. 150. Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втретє як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. 2) Ведро. Молодичка кароока… бігла з кінвами по воду. Федьк. Ум. Коні́вка.
Кінва́, ви́, ж., соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Змиев. у.
Кіне́ць, нця́, м. 1) Конец, окончание, заключение. Кінець — ділу вінець. Посл. Царству його не буде кінця. Єв. Л. I. 33. На при кінці́. В конце, напоследок. На при кінці всього й каже… Гринч. До кінця́. До конца, до окончания. До кінця там досидів. Гринч. Кіне́ць ві́ку. а) Окончание жизни. Оце вже кінець мого віку. Гринч. б)
