кійло косить та коню свойму носить. Грин. III. 462.
Кі́л, кола́, м. Кол. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453.
Кіла́ш, ша́, м. Род горшка около 5 вершков вышиною, то-же, что ка́шник. Вас. 181.
Кіле́ць, льця́, м. 1) Росток в зерне. Каменец. у. 2) Глазок в картофеле. Кепська справа, коли люде почали вже кільцями картоплю садити. Це лихо ріже на кільці бараболю. Подольск. г. Кі́льці пуска́ти. Проростать. Ум. Кі́льчик.
Кі́лки, кі́лко, мест. = Кі́льки, кі́лько.
Кілки́й, а́, е́. Колючий. Зеленими споришами і кілкими будяками. Нп.
Кі́лля, ля, с., соб. от кіл. 1) Колья. Прославився на Вкраїні ще козак і Гонта, що сажав жидів на кілля рядом поверх плота. Ном. № 672. Инший на ярмарок брався, инший у гай по кілля. К. ЧР. 67. 2) Приготовленные для постройки части ствола дерева — самые верхние, длиной по 5—6 метров. Шух. I. 88.
Кіло́к, лка́, м. 1) Колышек. 2) Кол в плетне. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з'явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. I. 26. 2) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315. 4) Вешалка в виде колышка, вбиваемого в стену. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього… як на кілок у коморі. МВ. I. 28. 5) В дверях крестьянских построек: ручка в виде колышка, за которую берутся при отворянии дверей. Kolb. I. 57. 6) Колышек, вкладываемый у запора вместо замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259. 7) = Зані́з (у ярмі). Kolb. I. 67. 8) Один из двух деревянных шипов, которыми прикреплен к оси задний наса́д крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. Ум. Кіло́чок.
Кіло́чок, чка, м. Ум. от кіло́к. 1) Употребляется как уменьшительное от кіло́к во всех указанных выше значениях. Отут ще кілочок треба забити. — Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі — як же воно держатиметься? — Одріже од жмутка два шматочки та зв'яже докупи та й повісить на кілочку. ЗОЮР. I. 308. Два кілочки у стіні… на їх нічого не висить. МВ. III. 2) = Чека́. Рудч. Чп. 249, 250. 3) В сновальнице: колышки, на которые надевается пряжа. Вас. 202. 4) Колок у струнных музыкальных инструментов для укрепы струн.
Кі́лька, кі́льки и кі́лько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159. 2) Несколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Левиц. I. 18. Я кільком казав — коли не хотять. НВолын. у. То хустку купила, то сорочок справила кільки. МВ. I. 28. Сила одного чоловіка або кількох людей. Левиц. (Правда, 1868, 415).
Кількаде́сять, числ. Несколько десятков.
Кількалі́тній, я, є. Существующий несколько лет. Желех.
*Кількасот-у́стний, а, е. Стоустый. Кількасот-устна юрма шумить, як злива улітку. Коцюб.
Кі́льки. См. Кі́лька.
Кі́лькись, нар. Несколько. Минуло кількись часу Г. Барв. 510.
Кі́лькіс(т)ний, а, е. Количественный. Сл. Дубр.
Кі́лькість, кости, ж. Количество. Желех.
Кі́лько. См. Кі́лька.
Кількона́дцять и кількона́дцятеро, числ. Сверх десятка. Круг сонця ходять кільконадцять планет. Дещо. Розгорює де-небудь дівчина кільконадцять шагів. О. 1862. I. 74.
Кількора́з, нар. Несколько раз. Вх. Зн. 25.
Кі́лькоро, нар. Несколько. Як тарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб'є. О. 1861. XI. 73.
Кільце́, ця́, с. 1) Круг, кружок. Ой у місті в крайній хаті кільцем танець ходить. Гатц. 296. 2) Кольцо вообще, за исключением носимого на пальце. Ведмідь здоровий, та кільце в носі. Ном. № 4228. Хто старцям милостину подавав, то все перед ним і лежить: чи шматок хліба, чи кільце ковбаски. ЗОЮР. I. 306. 3) Звено. Біда за біду
