Словник української мови (1927)/кілок
| ◀ кілля | Словник української мови К кілок |
кілочок ▶ |
|
Кіло́к, лка́, м. 1) Колышек. 2) Кол в плетне. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з'явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. I. 26. 3) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315. 4) Вешалка в виде колышка, вбиваемого в стену. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього… як на кілок у коморі. МВ. I. 28. 5) В дверях крестьянских построек: ручка в виде колышка, за которую берутся при отворянии дверей. Kolb. I. 57. 6) Колышек, вкладываемый у запора вместо замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259. 7) = Зані́з (у ярмі). Kolb. I. 67. 8) Один из двух деревянных шипов, которыми прикреплен к оси задний наса́д крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. Ум. Кіло́чок.