Кле́вчик, ка, м. Ум. от клеве́ць.
Клевчи́ха, хи, ж. Название коровы. Kolb. I. 65.
Клезну́ти, ну́, не́ш, гл. Ударить по лицу. Инший паном уродивсь, паном охрестивсь, паном і зріс, а далебі і мужика клезнуть не вміє. О. 1861. III. Гул.-Арт. 99.
Кле́їти, кле́ю, кле́їш, гл. Клеить.
Клей, кле́ю, м. Клей, клейстер, все клейкое.
Клейго́в! меж. Восклицание гуцульских древосеков: берегись! Шух. I. 179. См. Кінато́в.
Клейни́ти, ню́, ни́ш, гл. Клеймить, налагать клеймо, тавро. Клейнити вівці. Гринч. Щепи у мене клейнеті, — от я й пізнав, хто вкрав у мене п'ять щеп. Волч. у.
Кле́йно́, на́, с. Клеймо, тавро на животных. Черк. у. Мнж. 182.
Клейно́д, да, м. 1) Драгоценность. 2) Атрибуты власти, регалии. Не на теє, миле браття, я Січ руйнувала, ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала. ЗОЮР. I. 322. Возьміть мої отаманські клейноди, панове, та однесіть москалеві. Шевч. 573.
Клейно́дець, дця, м. Слово встречено только один раз в стихотворных переложениях народных поверий, сделанных А. Корсуном, и значит, повидимому: торговец драгоценностями, ювелир. Польські клейнодці сиділи… купці заміжненькі із крамом багатим; перстні золотії, жемчужні сережки вони продавали. Сніп. 215.
Кле́йтух, ха, м. Пыж. Харьк. г.
Кле́кавка, ки, ж. Насек. Acridium stridulum. Вх. Пч. I. 5.
Клека́цка, ки, ж. Крыжовник. Вх. Лем. 425.
Кле́кіт, коту, м. 1) Шум, гам. Вони всі говорили разом, та так голосно, що од того клекоту не було чути ні одного слова. Левиц. Пов. 110. Ішов мимо шинку, слухаю — клекіт, і собі зайшов — коли там лайка така!.. Верхнеднепров. у. *Якісь глухі клекоти доносились до їх. Мирн. Повія. II. 49. 2) Крик орла.
Клекота́ти, кочу́, чеш, гл. Об орлах: кричать. Не орли чорнокрильці клекочуть і під небесами літають. Мет.
Клекоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Клокотать, бурлить, шуметь. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. *У балці аж клекотить. Тобіл. IV. 254. 2) О лягушке: квакать шумно. Жаби клекотять. Чуб. I. 65.
*Клекотю́чий, а, е. Клокочущий, кипящий. Буть тобі на тім світі у вогні пекельнім; у смолі клекотючій. В. Мова.
Клект, ту, м. = Кле́кіт. Клект орлячий з-під хмар чути. Ном. № 999.
Клекта́ння, ня, с. = Кле́кіт 2. Орлине чути здалеку клектання. К. МБ. II. 134.
Клекта́ти, кчу́, ти́ш, гл. = Клекота́ти 2. Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи. К. МБ. II. 134.
*Клемези́ти, межу́, зи́ш, гл. Мастерить, сколачивать. Як став буторити, якось я склемезив і собі такі жорна. Франко.
Клен, ну, м. Клен, Acer platanoides L. Рости, рости, клен-дерево! Гринч. III. 318. Ум. Клено́к. Ой у ліску на кленку повісила колисочку на шнурку. Чуб. III. 486.
Клени́на, ни, ж. Кленовое дерево.
*Клени́ти, ню́, ни́ш, гл. Давить, стоять клином. У грудях кленить, голову палить. Тесл. 22.
Клени́ця, ці, ж. = Клен. Шух. I. 18. Лв. 96.
Клено́вий, а, е. Кленовый. Тут їли рознії потрави… з нових кленових тарілок. Котл. Ен. I. 18. Бігла через місточок та вхватила кленовий листочок. Рудч. Ск. I. 43.
Клено́к, нка́, м. Ум. от клен.
Клень, ня, м. 1) Рыба, Squalus ephalus. Шух. I. 24. *2) Клён. Хот. Нік.
Клепа́йло, ла, м. Тот, который кле́пле. См. Клепа́ти.
Клепа́к, ка́, м. 1) Доска, которую сапожник кладет к себе на колени и разбивает на ней молотком кожу. Вас. 161. *2) Клеветник. Екатер. г. Сл. Яворн.
