Коза́чизна, ни, ж. = Коза́ччина. Не вернеться козачизна, не встануть гетьмани. Шевч. II. 2.
Коза́чий, а, е. Казачий. Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. Шевч.
Козачи́на, ни, ж. 1) Молодой человек, молодец. 2) Казакин. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці. Левиц. I. 245.
*Коза́чити, чу, чиш, гл. 1) = Козакува́ти. Так отак то ти козачив? Кух. 2) Оказачивать. Кул.
*Коза́читися, чуся, чишся, гл. Оказачиваться. Кул.
Козачи́ще, ща, м. Ув. от коза́к.
Коза́чка, ки, ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака віддавалась? МВ. Скоро стала козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Род верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3) — піскова́. Насек. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5. *Дітвора висипала з хати на призьпу, проти сонця з козачками грається. Мирн. ХРВ. II. 147.
Козачо́к, чка́, ж. Ум. от коза́к. 1) Маленький казак. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. Чуб. III. 281. 2) Прислуга комнатная из крепостных в прежнее время. *Шевч. 3) Насек. Cerambux. Вх. Пч. I. 5. Червоні козачки… ворушаться по землі. Г. Барв. 541. 4) Мн. Прутики, употребляемые в детской игре того-же имени. Харьк. г. Ив. 38.
Коза́ччина, ни, ж. Казачество. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири. Левиц. I. 258.
Ко́згирь, рю, м. = Ко́зирь 3. Терск. обл. Пятигорск. окр.
Козе́л, зла́, м. 1) Козел. 2) Мальчик, состоящий в качестве прислуги и пастуха. Азовск. побережье. 3) Название растений: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131. 4) Род игры. Козла́ води́ти. Играть в масляничную хороводную игру с песнями о козле. Харьк. Ив. 78. 5) Четырехугольный столб или подставка для черіня́ гончарной печи. Вас. 180. *6) Облучок, козли. Сидить на козлі. Борд. 7) Мн. Ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. ЗОЮР. I. 254. 8) Мн. Кі́зли. В гуцульских хатах то-же что и кро́кви, стропила. Шух. I. 91. Kolb. I. 55.
Козе́лець, льця, м. 1) Козел. Вибіг козелець… наставив рожок. Грин. III. 52. 2) Статив в виту́шці. 3) Снаряд, подкладываемый мельниками под рычаг при поднимании жернова с целью ковки последнего. Галиц. Мик. 481. 4) = Козе́лок. *Ішли дівки по козельці. Нп. Пир. у., Конон.
Козе́лок, лка, м. Раст. Tragopogon majus L. ЗЮЗО. I. 139.
Козе́льок, лька, м. = Козе́лок. Павлик… бігав по степу, гуляв там в гілки, в цурки… їв козельки, щавель. Левиц. Пов. 150.
Козеня́, ня́ти, с. Козленок. Одна козочка з козеням. Чуб. Ум. Козеня́тко. Дала мені моя мати козу з козенятком. Чуб. V. 1105.
Кози́нець, нця, ж. Болезнь колен передних ног лошади, от чего эти ноги в коленах всегда согнуты. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кози́ний, а, е. Козий. Козиний кожух, а вербові дрова, то й смерть готова. Грин. I. 237. *Кози́на смерть. Крайне истощенный человек. Ходить, як козина смерть. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Кози́нячий, а, е = Кози́ний.
Кози́рити, рю, риш (ушима), гл. О лошади: прясть ушами, насторожить уши. О. 1861. V. Слов.
Козири́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Безл. Идти картам. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165. 2) Принимать бравый вид. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.
Ко́зирь, ря, м. 1) Козырь. До всякої масти козирь. Ном. № 13551. 2) Картуз (головной убор). Паробічка в жупанині, на голові козір. О. 1861. VIII. 19. 3) Железная лопата. Терск. обл. Пятигорск. окр. 4) Бойкий, бравый человек. Вже козирь-дівка — не вам рівня. Шевч. 310. 5) Ко́зирем стоя́ти, диви́тися. Стоять в вызывающей позе, иметь вызывающий, задорный вид. А то ж як? кажуть, стоячи козирем, міщане. К. ЧР. 72. Ум. Козирьо́к.
