пустилась на втікача. Игор сидів тогді за-для рани на коні, и старав ся іх в утечі повздержати; про-те здоймив свій шолом, щоби втікаючі ёго пізнали и назад вернулись. Та дарма, — наполохані бо воівники не здужали вже встановитись. Але-ж січа все єще трівала; особливо Всеволод боров ся мужно, хоч и оружья в руці ёму недоставало. Однако мимо всякого намаганья Русичі були при ріці Каялі зовсім розбиті; всі князі попались у неволю, а с-по-між бояр и прочоі дружини хто пав на полі битви, хто був полонений, хто утопив ся в воді. Ледви 15 Русичів, и ще менша горстка Ковуів уратовались від неволі и затрати. Катастрофа тота була справді страшная: повернули бо Половці з великою побідою, а про нещастьє Русичів не було кому в землю рідну навіть вістку принести.
Святослав був саме-тогді в Корачеві и збирав у тих сторонах нові сили військові, щоби на ціле літо опять вирушити на Дон и воювати с поганими Половцями. Вертаючи с Корачева довідав ся в Новгороді сіверськім, що брати ёго тайком пішли на Половців, и справді немилою була ёму тота вість. Як-же прибув у Чернигів, дали ёму знати про сумний конець битви на Каялі та й про неволю князів. Тогді заплакав за-для такоі недолі князів та синів руської землі, и бажав принести ім пільгу. Післав отже ик Давидови, князеви смоленському, але Давид, стоячи у Треполя, не рушив ся з місця, тому-що ёго Смольняне зібрали віче, та й таке говорили: „Ми вибрались тільки до Києва; коли-б ось-тутки була війна с поганцями, то ми стали-би битись, — але тепер не можемо: вже-смо ся втомили!“ И так Давид мусів вернутись у Смоленськ. Між-тим Святослав из Рюриком сіли на лоді, та й поплили Дніпром против Половців, котрі під проводом ханів Кончака и Гзи у двох напрямках в Русь впали. Гза пустошив Посемьє, с. є. волості біля ріки Семі около Путивля, а Кончак позаймав деякі городи в Посулью, се-б-то при ріці Сулі, відтак поступив ик Переяславу и став обсаджати той город Володимира Глібовича. Сей хоробрий князь виіхав из города з невеличкою дружиною, та в нерівній боротьбі був ранений трёма копьями. Коди-ж Святослав из своім сватом Рюриком Володимирови в поміч вибрав ся, звернулись Половці від Переяслава ид Римову, а по-за-як князі
