Сторінка:Слово о пълку Игоревѣ (1876).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в дійстності. Він висказує такі слова, котрими малює ся вірно лицарське ёго завзятьє и щира любов братня. Можно навіть сказати, що автор старав ся відрисувати личность ёго з вірностью фотографичною. Справді, Игор Слова є більше историчним, ніж Игор літописців; тиі бо вкладають в уста ёго такі речі моралізуючі, яких богатир періода удільного не міг висказати (Порівн. О. Миллера „Опытъ историч. обозрѣнія рус. словесности“, I, 1, стор. 362–364). А по-за-як автор образ древнёі и сучасноі Русі лише в загальних зарисах представити хотів, то не міг він запускатись в описаньє дрібниць; відтак не малює просторого образу боротьби на Каялі, а висуває тільки Всеволода наперед, та й представляє сумний конець тридневнёго бою Русичів.

V. Поетична сторона Слова.

Слово о полку Игоревім є вельми важним памятником особливо з-за того, що в ёму переховалась вся краса поезиі русько-украінськоі, жиючоі досіль в піснях и думах нашого народу. Але-ж розріжнити належить у Слові такиі уступи, в котрих автор заявив свою творчу силу (н. пр. II, 24–29; VIII, 21–34; X, 1–39; XIII, 1–15, и и.) від таких місць, що́ в них красує ся поезия жива, взята из пісень и дум народніх (як: VII, 4–5, 9–18; XI, 26–29; XII, 1–21; XIII, 16–22, 28–39 и и.) Не одну гарну гадку приняв він також від давнійших співаків, особливо-ж від Баяна (XI, 18–25, 30–38; XIV, 2–4) та й користував ся древніми переказами за богів та за вірованья Русі поганськоі. Тільки не належить думати, мабуть-то в другій половині XII. віку поганські вірованья були на Русі в повній силі, коли автор Слова образи поезиі народнёі доповняє згадками про міѳичні перекази. Правда, що по свідоцтву письменних памятников придержували ся поганських звичаів в XIV. ще віці не токмо невѣжи, но и вѣжи, попове и книжници (Буслаєва Историч. Христом. 520): однакже легко мож дізнатись, що автор хіснував ся згадками про міѳи поганські в цілі придбанья поетичних окрас для своєі пісні, та що ёго світогляд властиво не був поганським. Так по-при богів поганських згадує він також про церков святоі Софиі в Києві, про заутреню церковну, про Богородицю Пирогощу; —