Сторінка:Словянські народні казки (1919).djvu/84

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Та як висмикне пальця, так усім до одного очі й позаливав; от воні всі одразу й посліпли й жоден нічого не бачив.

Тоді королівські, як те угляділи, що ні в сих, ні в тих, та й кажуть йому, що б ішов, а вони віддадуть йому теє дівчатко.

Потім зробили йому чудові королівські шати, та й було весілля.

І я таки на тім весіллячку була: скільки ж там музи́ки грали, співали, їли та пили! Було там і мняса, й шишок, і всякої усячини повні коші́, а горілки повні відра.

Сьогодня я туди пішла, а вчора вже й назад повернулася. Знайшла яйце між пеньків, шпурнула його одному на голову й зробила йому таку лисину, що має він її ще й доси!…


НЕВДЯЧНЕ КУРЧАТКО.
(Чеська народня казочка).

Був собі дід та баба й не було у них дітей. От якось висиділа їм чорна курочка курчатко. Бабуся й каже:

— Оце й добре; матимемо, чого доглядати.

А дідусь, одразу побачив, що з того курчати не буде нічого путнього, та тільки ж йому бабуся не дала й слова сказати, взяла теє курятко, виховала його, як годиться, й усе йому го́дила, чого б йому не заманулося.