|
І ніч не шле надії на рятунок. |
Але ініціатива видавництва відразу була припинена з ідеологічних причин. І вже у 1984 році наступна книжка серії замість планованої публікації українських перекладів з російської містила текст опери О. Даргомижського «Русалка» мовою оригіналу. На тому ідея видавництва — оприлюднити творчу спадщину українських вокальних перекладачів — була остаточно похована й дотепер марно чекає на відродження і втілення.
Зауважимо, що художні переклади з російської, на відміну від перекладів з інших мов, потрібні не для трансляції змісту (український оперний слухач розуміє зміст оригіналу і без перекладу), тобто українські тексти російських опер не мають на меті замінити собою оригінал у свідомості слухачів, а повинні сприйматися паралельно оригіналу, в уявному зіставленні з ним. Поетичні переклади з російської на українську не виконують утилітарної функції, а тільки естетичну, це мистецтво слова в чистому вигляді, мистецтво як таке.
Важливим є виявлення й фіксація усіх, навіть фрагментарних текстів еквіритмічних оперних перекладів, що дійшли до друку завдяки цитуванню в програмках театральних вистав, рецензіях, спогадах, або потрапили до збірників оперних арій. В бібліографії українських вокальних перекладів майже суцільною прогалиною виглядають кантатно-ораторіальні жанри: найважливіші твори, приміром, Пасіони І. С. Баха забезпечені лише підрядковими перекладами, які не пристосовані для співу.
Для національної спільноти твори мистецтва вокального перекладу являють собою величезну культурну цінність і мають активно залучатися до театрально-концертної практики та наукових досліджень.
Григорій Ганзбург
