Сторінка:Сокіл (Бортнянський).pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

заглядають у нотні видання, тому не завжди знають, наприклад, про віртуозні українські еквіритмічні переклади, що за ініціативи та особистої участі Д. Ревуцького здійснили М. Зеров, М. Рильський, Л. Старицька-Черняхівська, Борис Тен, О. Бургардт, Д. Загул. Менша (дуже мала!) частина тих скарбів надрукована була в 20-ті роки ХХ століття кіївськохарківським видавництвом «Книгоспілка», але переважна частина – ніколи не друкувалася, досі не розшукана і вважається такою, що зникла[1]. Окрему, можливо, більш проблематичну групу перекладів репрезентують видання української діаспори в австро-угорських землях, але й вони мають неабияке історико-культурне, а часом і художнє значення.

З іншого боку, картина, що вималювалася, ясно вказує на жахливі прогалини. Приміром, з понад шестисот пісень Ф. Шуберта маємо українською лише сорок п’ять, з понад двохсот пісень Р. Шумана – лише дві. (І таке, а подекуди ще гірше, співвідношення можна прослідити за всіма пунктами реєстру світової вокальної музики).

Майже не здійснено видань чисельних українських перекладів оперних лібретто. Це означає, що багаторічна праця поетів-перекладачів, що в довоєнні й повоєнні часи створювали репертуар для Харківського, Київського, Львівського, Дніпропетровського оперних театрів, досі перебуває в рукописах і нищиться часом (а серед перекладачів опер були П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, М. Лукаш...).

Спробою довести до друку ті рукописи була книжкова серія «Оперні та балетні лібретто» видавництва «Музична Україна» (упорядник Д. Маковій), де 1983 року вдалося опубліковати українською мовою текст опери О. Бородіна «Князь Ігор» в еквіритмічному перекладі Миколи Бажана. Про досконалість того перекладу можуть свідчити, приміром, рядки з арії Ігоря (якщо читач у думках поєднає їх із відомою мелодією Бородіна):

В полоні пропадать
І знати в безнадії,
Що ворог тяжко мучить Русь!
Він, як лютий барс.
Стогне Русь в його обіймах,
Мене за муки кленучи!
О дайте, дайте мені волю,
Свою ганьбу зумію змити я,
Врятую Русь від ворогів!
Нема відради снів натомленій душі,

7

  1. Додаткові відомості про діяльність «групи Д. Ревуцького», тобто «перекладацького цеху», що утворився 1922 року при Музичному товаристві ім. М. Леонтовича, можна знайти в статті: Кузик В. Дмитро Ревуцький – дослідник та перекладач австро-німецької пісні // Роберт Шуман и перекрестье путей музыки и литературы: Сб. науч тр. / Сост. Г. И. Ганзбург. – Харьков, 1997. – С. 212-217.