Із сонячних вершин життя людського В безодню темну, там де вічний страх, Де мука, ганьба. Він ізгоєм стався, Безправним між людьми, 'мов вовк у лісі, Без імени, без роду, без маєтку. Все, все відняв ти в нього! Мов кропиву З города, вирвав з між людей його,' А ще мене питаєш: Де твій муж? К н я з ь . Ну, бачу, горе не зломало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! Язик твій гострий, як і був. Предслава. Бо горе І кривда люта все гострять його. К н я з ь . Про кривду, жінко, говорить не смій! Твій муж убив Добриню воєводу І заслужив на смерть! Не мій був суд, А всіх бояр, що засудив його. Предслава. О, так! О, так! Князі святі, безгрішні! Вони ніколи не скривдять нікого, Бо як захочуть щось таке зробити, То все знайдуть услужних, що за них Візьмуть на душу гріх. Князь. Безумна жінко. Невже ти думаєш, що блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийпйіа? П р е д с л а в а (хапається за голову.) Ох, накипіло в серці моїм горе, Немов отрута, й тиснесь на язик! Та ні! Мовчу вже! Я-ж не задля себе Прийшла сюди. Пять день уже чекало Отам під брамою, щоб бачити Тебе! Пять день страшенної тортури, Непевности!... А тут ніхто не хоче Мене до тебе завести! А діло Велике, важне.
Князь. Що за діло, мов1! П р е д с л а в а . Кажи оцьому геть іти! (Покмур Гарниша.) ЛНЯЗЬ. Не бійся, Він вірний в мене. Предслава. О, у тебе всі, Всі вірні! Але я не вірю їм. Якби про мене йшло, мені-б байдуже, А це-ж про тебе, княже, діло йде . К н я з ь . Про мене? Ну, коли про мене, жінко, То я зажду до завтра. Що мене Самого доторкаєсь, це для мене Не так-то важне. Предслава. Княже! Богом милим Благаю тя! Не відправляй мене! К н я з ь . Уперта ти, то й я упертий буду. Веди її до гридниці, Гарнишу, Кажи погодувать її й дітей І місце дай, щоб мали де проспатись. А завтра рано, поки суд зачнесь.._. П р е д с л а в а (падає перед ним на коліна.) О, княже! Батьку! Вислухай мене! Це діло — не тебе лишень самого, А всього краю доторкаєсь! Князь. Так? Гарнишу! Є ще Гостомисл в палаті? Як є, поклич його. Коли таке Це діло, то при нім скажи! Предслава. Ні, ні! Ні за що в світі! При слузі отім Скоріше, ніж при нім. Князь. Ти, жінко, пяна, Або з ума зійшла. Іди, проспись! Я втомлений і також спати хочу. Веди, її, Гарнишу! П р е д с л а в а (на колінах.) Княже, слухай! 1 Мов — говори 1 (від мовити).
