чання. Анґлійська королева Катерина доручає йому написати плян навчання для її дочки та сина. Підчас тодішних політичних розрух ув Анґлії його зарештовано, але за деякий час він має змогу покинути Анґлію й пише цілу низку педаґоґічно-дидактичних праць, що принесли йому назву тогочасного Квинтиліяна. З цих творів — головні: “De Disciplinis” — 7 книг, в них є критика середньовічного навчання й поради, щодо реформи тогочасного навчання; “De anima” (1539), в якій він перший підносить питання про психольоґічний ґрунт для педаґоґіки. Він торкнувсяся і жіночої освіти в “De Institutione Feminae Christianae” і морального виховання студентів.
Французькі педаґоґи й досі шанують його дидактичні поради.
Німецький педаґоґ Тойшер[1]поділює усю педаґоґіку на практику виховання і на практику навчання; ця остання опрацьована в Дидактиці[2]. Багато сучасних педаґоґів не відділює навчання від виховання і, ставлячи ціле виховання на психольоґічний ґрунт, об'єднують розвиток інтелекта з вихованням усіх духовних і фізичних сил дитини. Так Месмер у своїй ґрунтовній праці “Grundzüge einer allgemeinen Pädagogik und moralische Erziehung” — “задля всунення всіляких можливих непорозумінь” (стр. 8) поділює Педаґоґіку на фізичне виховання — зміцнення мязів, вимоги здоровля, ґармонійний розвиток тіла; Психічне виховання — вироблення рухів та рухливости; Виховання розуму (geist), в рамки якого входить вироблення волі.
Французські педаґоґи, а з поміж них знаний Кляпаред, теж не виділюють ув окрему галузь науки про навчання. Дидактика, каже він, є підготовкою до акції. Дидактика й Педаґоґіка (як науки про виховання) просякають одна одну й повинні мати взаїмний уплив. Феріер, що стоїть на чолі нової школи, не визнає у школі окремого завдання — навчання й окремої науки для його переведення: “L'école être un milieu éducatif — physique, intellectuel, moral. On ne fait pas entrer des nations intellectuelles dans la tête d'un enfant, on le met en mesure de les acquérir[3]”. Всі ці думки видатних педаґоґів вказують нам на тісний звязок Дидактики з Педаґоґікою, як теорією, так і з історією, але саме визначення її нестале, так само, як і зміст її.
- ↑ Бімайер дає Дидактиці иншу назву: “Lehrwissenschaft”, але в такому розумінні як і “Unterrichtlehre” — себто, науку про навчання, що має свої основні закони, які ма-
- ↑ Wendelin Toischer — Theoretische Pädagogik und allgemeine Didaktik. 1912.
- ↑ Projet d'école nouvelle. 1909.
