Тимчасом, хоча реакція зміцнялася, преса, література все-таки користувалась повною свободою, і українці енерґійно працювали. Петербурська українська Громада, крім того, що спромоглась на безцензурне видання »Кобзаря« Шевченка під науковою редакцією Доманицького, видала дуже цікавий збірник »Украинскій вопросъ« російською мовою для поінформування тих росіян, що уперто не розуміли нашої справи; розпочато наукове видання »Украинскій Народъ« — історія, статистично-ґеоґрафічний дослід, мистецтво та література. Але нам треба було вже розлучатися з милою петербурзькою громадою, наше циганське життя припинилось тільки на 7 літ нашого перебування у Петербузі, а тепер знову вимагало свого: контора »Надєжда« мала «припинити свою діяльність за браком коштів, починалось скорочення штатів, а далі й ліквідація. Ол. Ол. треба було знов шукати иншого заробітку. Старий статистик Покровський закликав Ол. Ол. до міського петербурзького Статистичного Бюра, але тут несподівано прийшов заклик із Києва: там заснований був Комерційний Інститут, і директор його Довнар-Запольський запрошував Ол. Ол. викладати там статистику. Затремтіло старе серце Ол. Ол.: Київ — магічне слово! Жити в тому улюбленому місті, працювати на науковому терені, до чого він ще замолоду готувався, визволитися з Кацапляндії, це було щастя, що усміхнулось Ол. Ол., хоч трохи пізно, на 60-му році. Листи Ол. Ол. краще виявлять, як він до цього поставився. Восени 1908 р. він виїхав з Петербургу.
Я не могла так скоро виїхати через хоробу, а відтак смерть сина Михайла і тільки весною вирушили ми з Юрком до Києва. Шкода було розлучатися з петербурзькою громадою, з донькою, що жила вже в Пе-
