гуна. Маркевич умів серед польських місцевих землевласників знаходити людей, що співчували українським національним інтересам.
Але Винниця взагалі не мала характеру українського культурного центру. В ній панували жиди та поляки, по всіх крамницях лунала польська мова, а коли звернешся було до крамаря по українськи, він і слухати не хоче й дає найгірший крам. Тільки на Старому Городі показувалася цілком українська етноґрафія, лунала подільська українська мова, розбігались ярами українські хатки, обсаджені пишними мальвами. Там в одному яру показували напів-зруйновану хатку, де жили якісь революціонери; коли жандарі прийшли їх арештувати, вони відстрілювались до останнього набоя, а потім, підпаливши хату, і самі позастрілювались. На царині жила родина Хоменка. Це був селянин видатного розуму, який всім синам своїм дав вищу освіту. Найстарший син Ізон відзначався особливими здібностями до мов, ґрунтовної знав латинську, грецьку, французьку, німецьку анґлійську та італійську мови, страшенно кохався в науці й з 1920 р. учився у Відні в університеті, а в Римі готувався на місіонера й студіював східні мови. Ціла родина Хоменків була дуже культурна й ні в чому не відступала від старих українських звичаїв.
Само місто Винниця, дуже мальовничо положене понад Бугом, пишалося в густих садках. Старі мури коло нового собору надавали місту якийсь імпозантно-старовинний кольорит. Літом у Винниці бувало повно молоді, що зїздилась сюди з Києва та Одеси, на вулицях, на човнах на Бузі маячіли студентські »тужурки«. Зимою місто впадало в сон і лише земські збори вносили де-яке оживлення.
Ми мало цікавились Винницею й її місцевим життям, але з гуртком українців були в найтіснішому контакті. Часто до нас приїздили любі гості з Києва, як от до мого сина Юрія приїздила п. Ліда, дочка Біловежських, наших петербурзьких приятелів, молодий поет Максим Рильський, тоді ще учень ґімназії Науменка, Оксана Лотоцька, діти брата Ол. Ол. й инші. Вони наповняли цілу оселю веселим сміхом, лазили по горах, плавали човнами, гарно їм було.
До нас, старих, приїздили инші гості, не менше
