нам дорогі: Жебуньов, Єфремов та одного року ціле літо гостював у нас композитор Яків Степанович Якименко-Степовий. Стільки гарних річей для співу й для фортепяну склав він, і ми слухали їх, як вони щойно народжувались в творчій душі композитора. До нього приїздив Стеценко, що тоді тільки починав своє композиторство. Того самого літа жила у нас наша дочка Люба і співом наповняла нашу невеличку оселю. Тоді вона ще вчилася в московській консерваторії і з батьком розучувала »Русалку« Даргомижського та ролю Марґарити з »Фауста«. Бувало полягають діти спати, починається в нас музика, спів, а під вікнами, користаючи з темних вечорів, слухають гуртки сусідів та гості Оберучева. Гарне було літо.
Київське життя наше було заповнене працею: у Ол. Ол. виклади та семінар у київському Комерційному Інституті, Стара Громада та ріжні статистичні засідання; в мене французькі лєкції та редаґування журналу »Світло«. Зорганізував його Шерстюк, молодий талановитий народній учитель з Полтавщини. Вже там він згуртував найкращих українців-вчителів у конспіративну учительську спілку, бо тоді реакція (1907–13 pp.) вже знов суворо переслідувала всяке українське навчання в сільській школі. Шерстюк горів українством, він розумів, що ця маленька купка учителів розсиплеться, якщо не знайти для неї якого-небудь обєднання, який-небудь орґан для отвертого, по змозі, виразу домагань і принципів учительства. Він отже впав на гадку заснувати лєґальний український педаґоґічний журнал. Шерстюк, Черкасенко і я почали видавати »Світло«. Де бралися на нього кошти — я й сама не знаю. Чи давала »Просвіта«, чи якась инша українська орґанізація, але ми відразу мали передплатників і (це теж було добре) безплатних дописувачів. Між останніми був і той Куцяк, що за часів большевицького панування так ганьбив професорів Камянецького університету. Багато писали Черкасенко, Шерстюк і я иноді під кількома різними підписами в одній книжці; писав і »Наш«, тоді учитель в Камянці, і Шелухин. »Світло« якось відразу придбало симпатії українського громадянства, його провадила обережно й любовно рука Шерстюка. Всі ми страшенно захоплювались цією працею. Не було в нас відповідного редакційного помешкання, і ми збирались
