нас по смерті мого батька. Сестра частувала їх чаєм, а Петро розводився на революційні теми, голосно лаяв царя, у тій самій кімнаті, де ще неначе царював дух мого батька, гарячого приклонника царизму. У мене тоді ще не було ніякого політичного світогляду, але оця смілива зневага батьківських переконань мене сильно обурила. Як я в той мент оцінила мовчанку старшого брата! А потім ми з Петром Червінським гармонійно працювали в Чернигові, а ще пізніше почали різко розходитись, коли я йшла назустріч революційним течіям, а він навпаки все більш ставав льояльним. А Микола Червінський став пізніше видатним геологом, що працював при Київському Університеті.
Згадуючи своїх давніх сусідів, що з ними в нас були добрі відносини, не можу поминути Євреїнових, що жили в селі Ваганичах. Перший, ледве окреслений спомин про Євреїнових, був у мене такий: приїхало якесь панство на коротку візиту, пані роскішно одягнена, в гарному літньому капелюсі. Обличчя змучене, хоровите. Коло неї здоровенний, але не високий пан у піввійськовому вбранні розмовляє голосно й регочеться. Батько мій слухає й я по його очах бачу, що він з ним не згоден. Сестра моя соромливо намагається забавити розмовою пишну паню. Минули роки, пан той помер, померла й нещасна пані на сухоти. Лишився син. Став земським лікарем. Мав величезне, добре упорядковане господарство, не дім, а палату з безліччю обставлених кімнат. Чудовий рояль у величезній салі, велика бібліотека. Його кабінет із великим столом, з килимом, що глушив усі кроки, з каміном і шахвами, повними книжок, завжди чарував мене оцим недосяжним комфортом. Чудовий сад славився квітами — троянди були на диво гарні — та рідко добірними овочами. Євреїнов це була розумна, широко освічена людина й незвичайно здібний фаховець. По своїм переконанням був він поміркований ліберал; ліва земська партія мала в ньому хоч і не дуже активного, але щирого прихильника. В його пишному домі нераз переховувались місцеві революціонери. Нас приймав він завжди дуже гостинно. Нераз ночували ми в нього, щоб лекше встигнути на ранішній поїзд у Хоробичах, нераз і він гостював у нас і як лікар і як »приятель дому«. Його жінка була дуже мила й гарненька, захоплена красою й ми-
