Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/241

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ремишля. В Перемишлі бачились ми з Є. X. Чикаленком, знайшли його в якомусь манастирі, просиділи вечір з ним з з дуже симпатичними українськими священниками.

У Львові довго сиділи на двірці, бо поручник ніяк не міг знайти для нас кімнат в готелях. Нарешті він прислав до нас двох жовнірів, які взяли наші річі, й ми трамваєм поїхали до отелю „Нью-Йорк“, де нас чекав уже поручник і повів нас до ресторану вечеряти. За вечерею поручник К. розказував нам, як вони, з леґіону Пілсудського, сиділи в Магдебурзі в полоні, в підземних льохах, як їх визволила німецька революція, і вони тріюмфально повернулись до Варшави. У Львові відвідували політичних вязнів у Бриґідках й оглядали табор на Ялівці. В цьому таборі становище полонених було значно краще, ніж у попередніх. Дуже зворушувала орґанізована опіка над вязнями й інтернованими у Львові, що її провадила львівська українська молодь: систематично, щодня одна ґрупа молодих дівчат піклується харчуванням вязнів — кому обід принесуть, кому ріжні харчі; друга ґрупа дбає про культурні потреби, приносять часописи, книжки, залагоджують листування вязнів, третя — клопочеться по судах, щоб скорше провадилися справи. Кожна дівчина, — а були між ними зовсім молоденькі, школярки, — знає свою чергу, радісно виконує свій великий обовязок. Я памятаю, як у Києві тяжко було це зорґанізувати, а тут же умови були гірші! Приходив до нас священник від митрополита Шептицького, просив зайти до нього. Але поручник заборонив нам бачитися з митрополитом. І ще раз приходив посланець від митрополита, щоб ми оглянули притулок сестер Василіянок, — куди й митрополит прибуде. Викралися ми надвечір від поручника й пішли. Що то за чудовий притулок побачили ми! Я багато їх бачила по ріжних країнах, але цей можу сміло відзначити, як зразковий. І скільки патріотизму було в цьому вихованні, як гарно нам діти ріжного віку співали українських пісень і деклямували! Гарне вражіння він справив на нас.

Підчас нашого перебування у Варшаві відбулася та славетна конференція, на якій представники ріжних українських партій потвердили деклярацію Уряду про союз з Польщею.