допомагала забувати свій сум за родиною та наше політичне безладдя.
Жили постійною надією на визволення, на чиюсь запомогу. Скрізь ширились якісь чутки. То приїде звідкись Безпалко і всіх запевняє, що українські міністри в Винниці, що повстанці вже забрали Одесу й що міністерство скоро переїздить до Роздільної; то поляки оголошують, що столицею Поділля вони зроблять Нову Ушицю; то приїде з Варшави якийсь курєр і каже, що Антанта вирішила прилучити Україну до Чехії! А тимчасом починалася тривога — насуваються большевики з боку Проскурова. Поляки наставляли гармати, панічно лякались, а нам теж робилося страшно, що нас покинуть і віддадуть на поталу найгіршим ворогам.
В піст приїхало подружжя Захрі, виразні авантюристи, жиди, але ми не зразу їх розкусили. Пані пишалась у паризьких сукнях, була нарумянена та набілена. Вона привезла кілька сенсаційних новин. Мене обрано заступницею голови української філії міжнародньої жіночої орґанізації, головою була, здається, пані Грушевська, а секретарем, на диво нам, оця пані Захрі. Друга новина, що кембріджський університет приймає на стипендії українських студентів. Здивували нас убогих, забутих цілим світом камянчан, такими інформаціями. Пан Захрі дуже одверто став ходити коло мене, щоб я рекомендувала його на посла в Анґлію, бо Марґолін, на його думку, нічого не робив там. Це була така сміливість з його боку, що було навіть смішно. Але до пані Захрі я ставилася з деякою увагою: вона була особа освічена, до того ж привезла мені листа від Юрка, а це була для мене приємність, бо я загибала без листів від сина.
Перед Великоднем стали готувати подарунки козакам, і на перший день Великодня роздавали їх по шпиталях у Камянці й по-за Камянцем. Одна пані склала привітання на письмі, яке роздавали козакам від громадянства. Коли цілком несподівано наприкінці квітня (1920 р.) пішли чутки, що поляки далеко відігнали большевиків, що Винниця від них уже звільнена і вони забираються до Києва[1]. Ще перед Великоднем казали, що
- ↑ Часто в мене в хаті збиралася партія с-ф., все обмірковували, як ставитися до української акції в Варшаві, як допомогти Ом. Павленкові, який зібрав уже коло себе чимале військо.
