на прибережний пісок напитися води з ріки і байдужнісінько дивиться на пароплав…
А на березі чекав нас врешті повіз і візок на багаж. Така радість побачити своїх коників, поцілувати їх оксамитні морди, розпитати в візника всі новини з Алешні й їхати полями й лісами аж 40 верстов!
Пізніш ми вже не кидали пароплаву в Лоєві, а їхали дальше не Дніпром, а одним із його найкращих припливів, Сожем. Ця широка весною річка велично несла до Дніпра свої темні води поміж густими лісами. Рідко зупинявся пароплав на маленьких пристанях серед зовсім безлюдних берегів. Тут ми злізали в Вовчугах, звідки до Алешні було вже 18 верстов.
Тимчасом мій брат знов зайняв посаду мирового посередника в Камянці. Там посередників не вибирали, а призначали. Камянець-Подільська губернія була тоді, як казали, »на особом положенії«, після польського повстання в 1863 р. (як і вся правобережна Україна). В ній не було ніяких виборних інституцій, а всіх урядовців призначав уряд через київське генерал-губернаторство. В Камянці був тоді губернатором Горемикін, ще молодий. Брат ізнову намагався переводити »справедливий« поділ землі і тут у Винницькому повіті натрапив на великого землевласника, лікаря Пирогова. Цей Пирогов, що виявляв на посаді попечителя шкільної округи голосний лібералізм, тепер, коли справа торкнулася його копійки, не посоромився взятися за ту збрую, що була зовсім негідна його звання: написав доноса на мирового посередника Ліндфорса, що він занадто обороняє інтереси селян на шкоду місцевих великих землевласників. Такий донос із правобережної України міг налякати й не такого слабодухого адміністратора як Безак[1] — бо це ж торкалося тих політичних страховищ — »крестьянє-малоросси, крупниє землєвладєльци поляки і русскіє«. Братові запропонували зректися посади, а він відмовився: »Ні, сказав він, не маю найменшого бажання покидати свою працю. Нехай генерал-губернатор сам мене звільнить, сказавши, де й коли я відступив від законам. І брата усунули, звісно не довівши ніякого беззаконія. Брат мій належав до тих льояльних громадських діячів, що робили опозицію
- ↑ Тодішній київський ґенерал-ґубернатор. — Ред.
