Сторінка:Софія Русова. Мої спомини. 1937.pdf/70

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мовою, виїзд Драгоманова на еміґрацію, — все це були ознаки небезпечного стану в українських справах. Редакторові нелегального »Кобзаря« було досить таки ризиковно вертатися на Україну зараз же після скінчення праці. Але наші матеріяльні засоби були цілком вичерпані. Громада платила тільки, поки йшла праця, приватні мої засоби теж були вичерпані, а до того ж виснажувала мене й туга за рідним краєм, так що я не могла лишатися довше на чужині.

Весною 1876. р. ми й вирушили додому. У Відні нам пощастило зустрінутися з Драгомановим. Він був у піднесеному настрою, вірив, що його праця на іміґрації, вільна й незалежна, матиме політичне значення і уявляв собі її в двох напрямках: 1. критика політики російського уряду і політичне виховання України і 2. ознайомлення Европи з правдивим становищем України. Ці два дні у Відні ми майже не розлучалися. Він водив нас по всіх віденських музеях і майже цілу історію мистецтва виклав нам на зразках ріжних напрямків у малярстві. Накінець ще й повів нас до величезного Рінґ-театру (що за кілька років згорів) на оперу Вагнера »Кола ді Рієнці«. Драгоманів захоплювався постаттю цього італійського революціонера, але мої сили не витримали глибокомузикальних вражінь цієї довгої імпозантної опери і мене зомлілу витягли з »парадізу« (галерії) величезного театру.

Якимсь дивом переїхали ми щасливо кордон у Волочиську. Я раділа всією душею, що ми вертаємось додому. Олександер ставився до всього більше здержано: майбутнє ставало перед ним у загадковому світлі, дисертація була ще в цілком неупорядкованому стані. Щоб довести її до кінця, треба було щонайменше рік або півтора часу, а на які засоби жити цей час?

Просто з границі поїхали ми до моєї родини в Алешню. Був початок літа і там був і брат мій, Олександер Ліндфорс із дружиною та дітьми і сестра. Всі радісно привітали нас після довгої розлуки. Сестра моя за цей рік цілком зукраїнізувалась. Вона дуже сприятелювалася з д-ром Михалевичем, відомим українським діячем. Для заробітку вона цілу зиму 1875–76. жила в родині Беренштама й доглядала його чотирьох дітей. Одначе праця була за тяжка для неї з її хворим сер-