Книжка, яку оце випускаємо в світ, вводить читача в атмосферу громадського й приватного життя на східній Україні в часі від визволення селян із кріпацтва (1861) аж до українського визвольного зриву (1917–1920) та останньої доби пореволюційних часів (включно з еміґрацією до р. 1930-го).
Перед читачем розкривається довгий тернистий шлях, яким ішло життя родини Русових, а в цім житті маємо відзеркалення життя й діяльности української інтеліґенції за останні 3/4 віку. Як у калєйдоскопі проходить перед нами безліч подій і осіб, обрисованих, правда, похапцем, але дуже яскраво, — подій, що складалися на український визвольний процес, — осіб, які брали активну участь у тому процесі чи тільки творили близьке до українства громадське середовище.
В історії життя й праці родини Русових може найкраще відбивається історія української інтеліґенції за останні 3/4 віку, що характеризується повільним пробудженям в ній почуття культурного звязку з народом, серед якого вона жила, й бажанням праці для нього.
Економічна й культурна убогість національно несвідомої української народньої маси — з одного боку та залежність українського визвольного процесу від загально-московського визвольного руху — з другого накладають свою печать на світогляд української інтеліґенції й визначають характер її громадської діяльности. В споминах С. Русової ми виразно бачимо вузьку культурницьку працю одних (О. Русов), балянсування між українством і загально-московським визвольним рухом та роздвоєння політичної думки й громадської праці в других (С. Русова) й, нарешті, відосібнення від московських впливів молодшого покоління та створення цілком сво-
