але й чешки, представниці ріжних чеських жіночих організацій. Потім усі вкупі ми вітали її в Студентському Домі (в Празі) і слухали її спокійно висловленого дуже цікавого викладу за справи українських організацій у Галичині. Всіх нас вабила та щирість і простота, з якою ставилась до всіх нас. Приємно мені згадувати, як ця неоцінена діячка завітала до мене на край Праги й прийняла участь у мойому родинному чаю.
Окрім громадянської праці Олени Кисілевської не можна не завважити її літературного таланту. З молодих літ вона багато їздила по світу й часто описувала свої подорожні вражіння в часописах і окремих книжках. З таких заміток повстала книжка „Вражіння з дороги“ (вичерпана), „До комор Довбуша“, „В горах“. А тепер перед нами нова велика праця О. Кисілевської „Швайцарія“, що передає нам не лише красу природи цієї улюбленої туристами країни, але подає дуже цікаві відомості за промисловість Швейцарії, за ріжні хатні промисли — усе так широко доповнено статистичними даними. Книга така цікава й змістовна, що бажано було б бачити її в усіх шкільних бібліотеках.
О. Кисілевська відвідала майже всі краї Европи, а крім того була в Канаді, Америці, північній Африці.
Співробітничала й друкувала свої описи, оповідання, новельки під псевдонімами: Калина, Незнана, О. Галичанка, Ол. Га., О. К. в „Ділі“, ЛНВ, „Неділі“, „Ілюстрованій Україні“, „Світі“, „Свободі“, „Волі“, „Українському Голосі“ й інших часописах та журналах.
Такою міцною духом, талановитою організаторкою українського жіноцтва виступає пані Кисілевська, — ця одна з перших членок заснованого Кобринською жіночого товариства, що від 15 літнього віку без жадного компромісу з життєвими обставинами ось уже 50 літ несе свій прапор і вносить в народнє життя великі, віковічні гасла правди й любови.
