тератури. Найкращі з них не тільки слідували за тими течіями, що їх творили видатніші наші письменники, але вкладали в скарбницю нашої прози та поезії дещо й своє, цілком ориґінальне: так Дніпрова Чайка внесла перша красу зовсім природного, не штучного символізму. Леся Українка з патріотично-етноґрафічної лірики сміло переступила в широкій світ загально-людських переживань не тільки нашого народу, а й народів далеких від нас історично, але близьких до нас тими національними й політичними ситуаціями, в які ставила їх історія. Ольга Кобилянська дала нові соціяльні епопеї з життя ріжних верств українського суспільства і так тонко, як ще ніхто, освітила глибокі таємниці жіночої душі. Серед нових молодих наших письменниць ми бачимо теж нові змагання освітити якнайкраще ріжні драматичні моменти народнього життя, — Галина Журба; баґато нової „закарпатської” поезії і краси вносить в свої молоді твори І. Невицька, і щось дуже ориґінальне, цікаве бачимо ми в коротких нарисах відомого египтольоґа, знавця східньої літератури — Наталі Королевої.
Так за 70 літ вибороли собі наші українські жінки почесне місце на полі науки, мистецтва, літератури; виявили себе самовідданими політичними діячками, а в останні часи (з початку XX ст.) знайшлися поміж ними визначні організаторки в соціяльному життю українського народу, як Олена Кисілевська, Мілєна Рудницька, Людмила Черняхівська.
Як тільки вибухнула світова війна, Людмила Черняхівська вся віддається гуманістичній праці: вона організує притулки для дітей — цих перших жертв війни; вона помагає братам-галичанам, що їх царський уряд вирвав з батьківщини, їде в Сибір, куди їх були вислали й старається якось поліпшити сумні умовини їхнього життя. Вона закладає в Києві гурток жінок при українськім шпиталі, де вони сердечно піклуються раненими українськими салдатами. Гарна письменниця ця жінка чулої, високої душі нераз кидає перо, своє писання й іде назустріч чужому горю, чужій недолі, щоб своїми силами помогти братам і сестрам.
М. Рудницька несе в широкій світ наші змагання до волі й незалежности.
Учасниці першого гуртка українських жінок Кобринської — Олена Кисілевська, Уляна Кравченко й інші можуть тішитися: жінки не проспали ці 50 літ, вони не забули ані своїх родинних обовязків, ані громадянських; в боротьбі за волю-долю свого народу виступали сміло й самовіддано
