— 13 —
Щоб вияснити собі цю невдячність треба трохи зупинитися на питанні як розуміти жіночу справу, той рух, що, як-не-як, а за якихсь півстоліття привів жінок майже усього культурного світу до рівности жінок з чоловіками в правах економічних, освітніх і політичних. Це справді велика перемога, але чи це зробила праця жіночих установ і товариств, чи проста вимога життя серед змінених загальних, а особливо родинних умовин життя? Звичайно, слава тим жінкам, що перші зрозуміли ці вимоги життя й той шлях, яким найкраще пристосувати жінку до нових умовин життя; її неволя, темнота вже ставали шкідливими не лише для самої жінки, а й для того народу, до якого вона належала; в усіх народах йшов жвавий рух до свободи, до освіти знання, і жінка мусіла, як дружина свого чоловіка, як мати своїх дітей, — прийняти певну участь у цьому рухові, й благословенні ті, хто вказав перші шляхи до цього конечного єднадня духового між чоловіками й жінками.
Визволення жінки не є акт фемінізму, а такий же природний вияв політичної і культурної людської соціяльної еволюції, яким був акт визволення кріпків, муринів.
Проф. Грушевський дає таке пояснення слабого руху серед жіноцтва, відповідно тогочасному станові галицького суспільства. Він каже: при слабій фабричній організації нема підвалини для організації жіночої робітничої верстви; українська інтеліґенція до недавна складалася з самого священства, а тут примусова рання женячка забезпечувала переважній масі дівчат замужество і це ослабляло стимул до емансипації; матеріяльне ж убожество не давало розвинутися культурним потребам. Коли до цього додати консерватизм і духову заскорузлість старших поколінь (що в тім йшли за польською суспільністю, яке було їх культурною проводиркою), то не можна дивуватися, що заходи п. Кобринської знайшли в суспільстві не тільки байдужість, а й глум і ворожнечу. Навіть і в тих радикальних кругах, з котрими хотіла йти разом п. К., її феміністичні ідеї стрічали не у всіх співчуття, де-кому вони здавались маловартними і навіть смішними забаганками поруч тих загальніших справ, що стояли на дневнім порядку”. (див. „Літ. Наук. Віст.” IX. 1900. — М. Грушевський: Наталія Кобринська).
Оглянемо на-коротко, які то саме справи цікавили тогочасне поступове галицьке суспільство. Це був той час, коли інтеліґенція в Галичині почала визволятися з-підо впливу польської культури, польських змагань до аристократизму.
