сяк — Аляска з'єдналась з великою республикою, і Руссо-Американці, хто мав хату: „в своі хаті своя правда і сила і воля“, зістались на своі землі, де іх батьки жили. Тільки бродяги, россійські чиновники — ім не но нутру було йти до праці, — пойіхали в Россію, або в Сібір, і опісля каялись.
В ноябрі 1867 року, в мою друкарню найшло чимало людей из Аляски, розмовляючих по-россійськи. Частина креолів — дітей виходців из Сібірі або Россіі, вони любили свою землю, де родились і росказували мені, що там може бути, де золото лежить, де срібло, де вугіль, де другі богатства. Я це все слухав і оглашав в ріжних виданнях. І це моє знанє Аляски зробило мене звістним меж людьми знаходчивими. І до сього часу, чимало людей дякує мині за мою науку, і прозивають мене Alaska-man (алясканський чоловік).
Вкласти капитал для прихода, потрібно знати діло, а Руссо-Американці знали це все. І я ім часто промовляв: „брати, терпіте — будете атаманами над капиталом“; і вони, щиро працюючи для других, зробили певне добро і для себе. Я не ворог чесного добра: „хто дбає — той і має“.
Губернатор Аляски Свінефорд (А. Р. Swineford), путешествуючи в 1885 року по властні йому губерніі, писав Конгрессу в Вашингтоні: „що він бачив в Алясці народ, іх життє в хаті і на дворі, дуже порядне і в великі ріжниці од других народів“. А коммисіонер Давсон бачив Алисканских людей: „дуже цікавих до просвіти і поступу в науці і життю“.
Браття Моравські из Пенсільваніі, міста
