Сторінка:Співомовки (1921).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  17  — 


„Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люде:
Святи її, хрести її, —
Все свинею буде!“

8. II. 1859.



11. Добра натура.

Грає скрипка, грає кобза,
І бандура грає;
Мужик літом у кожусі
Гопки витинає.

Витинає мужик гопки,
Аж потом зальляв ся.
— „Та скинь бо ти кожух, брате!“
Якийсь обізвав ся.

— „Ні, не скину! — мужик каже, —
Бо натуру маю,
Що-йно тілько з себе скину —
Те все пропиваю.“

8. II. 1859.



12. Згуба душі.

Раз пропала на степу
В чумаків сокира,
До їдного всі взялись:
„Ти, тай ти, псявіра!“

Той їх годить, хаменить,
Той їх розважає,