Вже й клянеть ся на чім світ, Богом присягає. Ні, не вірять. І чумак Против неба глянув: „Коли я сокиру взяв — Хай я Ляхом стану!“ — „Стій, чумаче, не губи Ні душі, ні віри! Вірим, вірим! Ти не брав Нашої сокири!“ 8. II. 1859.
Серед ліса, серед гаю У неділешній обід Заснув мужик у чоботях, Прокинув ся без чобіт. Прокинув ся, протер очи, Разів кілька позіхнув, Разів кілька босі ноги З подивліням повернув. — „Не мої се, каже, ноги Присягаю на чім світ, Бо мої в чоботях були, А сі — босі, без чобіт.“ 8. II. 1859.
