Сторінка:Співомовки (1921).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  20  — 


Коли мене голос ваш
Аж за серце вяже!
 Так колись моя коза
 На льоду кричала,
 Як там її звірина
 Бідну розривала.

12. V. 1859.



16. Піп з кропилом.

На Ордані, як звичайно
У людий буває,
Ходить батюшка з кропилом,
Хати окропляє.
 Ходить батюшка з кропилом,
 Чогож тут боятись?
 Але їдна молодиця
 Аж пищить сховатись…

Ставить діти на припічку,
Каже їм сказати,
Що матери нема в дома,
На ярмарку мати.
 Сама лізе під постелю,
 Лежить, упріває…
 Далі чує — отець входить,
 „В Ордані!“ співає.

Отець входить, всюди кропить,
Образи й пороги,
Вікна, стелю і постелю…
Тай заглянув ноги.
 І нічого… дає дітям
 Хреста цілувати,