Уш з ґлаз далой, так с памяті!
Вот ентакой бєс-то!..
Да знаєш лї: ентак сир-то,
А на сирє тєсто…“
— „Та Бог його святий знає
І добрії люде!
Сир у тісті!.. хиба, може,
Чи не пиріг буде?“
— „Да нє піроґ, ґалубушка!..
Екая дасада!..
Да знаєш-лі? туда масла
Да смєтани нада!..“
А вона-то добре знає,
Чого Москаль хоче,
Та чекає барабана,
Коли затуркоче…
Як почула барабана —
Слава тобі Боже!
Тай говорить Москалеви:
„Вареників, може?“
Аж підскочив Москалина,
Та ніколи ждати.
— „Варенікі, варенікі!“
Тай пішов із хати!..
15. IV. 1858.
