Сторінка:Співомовки (1921).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  26  — 


„Чи зелений коли пес
Пані не здибала?“
— Та ні, — каже. — або що?“
Німця запитала.

„Та нічого, — каже той, —
Я так лиш питав ся,
Бо з зеленим, пані, псом
І я не здибав ся!“

1. III. 1859.



23. Кравець.

Іде кравець темним лісом —
Аж вовк вибігає…
Збілів кравець та посинів,
Живцем помирає.
 І взяв аршин з переляку,
 До вовка цілить ся,
 Аж тут враз і за корчами
 Бахнула рушниця!

Повалив ся вовк голодний,
І Жид повалив ся,
І від вовка й від рушниці
Памяти лишив ся…
 Прийшли стрільці, взяли вовка,
 Покинули Жида.
 Але щось через годину
 Відійшла огида.

Підійняв ся, ледве живий,
Аршин підіймає,