Сторінка:Співомовки (1921).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  39  — 


 Іде собі дорогою,
 Свіжий хрін смакує;
 Вертить свердлом йому в носі,
 А сліз не вгамує…

Втирав, втирав Циган очи,
Далі й не втирає;
Сів під мостом і скривив ся,
Їсть та промовляє:
 „Плачте, плачте, дурні очи!
 Щоб повилізали!..
 Бачилиж ви препогані,
 Що то купували!..“

18. IV. 1858.



30. Циган на толоці.

Вміли-сьте, кумцю, ва-
рити, не вміли давати. 
Народна приказка. 


Пішов Циган на толоку
До сусіда зраня;
Та в сусіда без обіда
Косив до смерканя.
 Ізнеміг ся сіромаха,
 Косить і не косить:
 Аж під вечір пан господар
 Вечеряти просить.

Іде Циган вечеряти,
Та слину ковтає…
Садовить ся на покуті,
Пояс розпускає.