Сторінка:Співомовки (1921).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  46  — 


Прислонив ся коло печи,
Тай став вужа звати…
 Вилізає вуж безхвостий,
 Тай став говорити:
 „Ні вже, — каже, — чоловіче,
 Разом нам не жити!

Коли ти на мене глянеш, —
Зараз пригадаєш,
Що до віку через мене
Ти сина не маєш!
 Коли ж я на тебе гляну,
 Зараз пригадаю,
 Що до віку через тебе
 Я хвоста не маю.

Буду тобі, чоловіче,
Все добро робити,
Але разом із тобою
Я не буду жити!..“
 Оттак воно, добрі люде!
 Польща — то дитина,
 Король польський — то господар,
 А вуж — Україна!..

18. IV. 1858.