Сторінка:Співомовки (1921).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  6  — 


— „Нєту! нєту!“ — купці кажуть
Тай, шельми, сміють ся:
„Здєсь не дьоготь, только дурні
Адні прадаютьса!“

А чумак їм: „То нівроку-ж
Добре торгувалось,
Що йно два вас таких гарних
На продаж осталось.“

29. X. 1857.



2. По чому дурні?

„Де ти був-єсь, пробував-єсь?
Роскажи, Іване!“
— „Та де вже я не бував-єм,
Всюди був-єм, пане!
 Був в Адесі і Бендерах,
 В Ровнах і Полтаві,
 Ходив в Київ разів кілька,
 Бував і в Варшаві.“

„А по чому-ж там, Іване,
Дурні продають ся?“
— „Та то, пане, як до дурня,
Які попадуть ся!
 Дурень пан — заплатять більше,
 Бо честь таки знають,
 А як мужик, то звичайне:
 Без ціни спускають…“

29. X. 1857.