— „Нєту! нєту!“ — купці кажуть
Тай, шельми, сміють ся:
„Здєсь не дьоготь, только дурні
Адні прадаютьса!“
А чумак їм: „То нівроку-ж
Добре торгувалось,
Що йно два вас таких гарних
На продаж осталось.“
29. X. 1857.
2. По чому дурні?
„Де ти був-єсь, пробував-єсь?
Роскажи, Іване!“
— „Та де вже я не бував-єм,
Всюди був-єм, пане! Був в Адесі і Бендерах, В Ровнах і Полтаві, Ходив в Київ разів кілька, Бував і в Варшаві.“
„А по чому-ж там, Іване,
Дурні продають ся?“
— „Та то, пане, як до дурня,
Які попадуть ся! Дурень пан — заплатять більше, Бо честь таки знають, А як мужик, то звичайне: Без ціни спускають…“
