…Ці коштовні національні сили повинні знов повернутися та Україну, мусять працювати, продовжувати свою енергійну боротьбу за політичну незалежність в нових умовах на Радянській Україні»…
(Том 2, арк. 156).
Поворот А. Ніковського на Україні було погоджено з керівними колами петлюрівської еміграцї. А. Ніковський, як емісар петлюрівського центру, одержав широкі повноваження щодо розвитку запільної діяльности на Україні. Перед його від'їздом на Україну відбулась нарада кількох видатних емігрантів, що серед них був також і С. Петлюра.
Винувачений С. Єфремов з цього приводу свідчить:
…Ця нарада відбулася перед виїздом Ніковського в Берлін. Були на ній, на чолі з С. Петлюрою, представники української еміграції, як Дорошенко, Прокопович, здається О. Шульгін, В. Садовський. Нарада, обміркувавши справу з поворотом Ніковського, визнала його за доцільний і доручила переказати на Україну, треба готуватись до рішучої боротьби з Радянською владою, а тому необхідно, з одного боку, держати тісний зв'язок з еміграцією, а з другого — подбати про якусь міцну організацію на Україні, яка б взяла на себе роботу щодо підготовки сил, потрібних на боротьбу, і способів, які б ту боротьбу довели до переможного кінця. Мені особисто нарада прохала переказати, що покладається цілком на те, що вживу усього свого впливу і авторитету щоб виконати ці доручення»…
(Том 1, арк. 136, 167).
Винувачений А. Ніковський свідчить:
…«Моя характеристика і інформація щодо УНР'івських кругів виходила з тої конференції, що я мав з О. Шульгіним, Романом Смаль-Стоцьким і М. Васильком в 1923 році в Берліні. Зміст тих розмов, повідомлення про нові пляни діячів УНР, про орієнтацію на певні круги українського громадянства, перспективи нового об'єднання української еміґрації, — все це я прийняв, як певне моральне доручення, яке я мусив використати за відповідних обставив во ім'я давнього і органічного мого зв'язку з Київською групою при УНР. І побачивши в Київі певний ґрунт, я намагався своїми виступами це доручення виконати»…
(Том 4, арк. 262).
Приїзд А. Ніковського відограв дуже велику ролю, бо в його особі було утворено тривкий міст між внутрішніми контр-революційними елементами і закордонною еміґрацією. А. Ніковський привіз директиви еміґрації, велику інформацію про її діяльність і припустив до енерґійної популяризації в Київських антирадянських колах діяльности петлюрівської еміґрації.
Крім популяризації еміґрації, А. Ніковський, за завданням С. Єфремова, підготовлював антирадянські кола в напрямкові потреби підготовчих робот для утворення нової організації замість «БУД», що розвалилося.
Зусиллям близьких до С. Єфремова його однодумців розпочалось намацування антирадянських кіл та підшукування бази, що на ній можна було б приступити до об'єднання розпорошених націоналістичних антирадянських елементів.
С. Єфремов і його однодумці використали всі леґальні можливості для підготовчої, консолідаційної роботи.
Цей період діяльности групи С. Єфремова, що збігся з передом успішного розгортання народнього господарства СРСР, пройшов цілком під знаком підготовчої консолідаційної діяльности, що в основі її лежало використання легальних можливостей для антирадянської нелеґальної роботи.
Винувачений С. Єфремов свідчить:
…«Інформація Ніковського була для мене повчальна з того боку, що цілком переконала мене в тому, до чого я був нахилився і попереду — що головну увагу в справі визволення України од більшовицького панування треба оддавати роботі
