Винувачений Г. Голоскевич свідчить:
…«На одному з останніх засідань «Братства Української Державности» («БУД») 1924 року, на якому були присутні: Єфремов С. О., Голоскевич Г. К., Гермайзе О., Пастернак С. П. і Моргуліс З. Г. обмірковували питання про ліквідацію «БУД'у» і причин цьому. Доповідав про це Єфремов С. О. Усім було ясно, що «БУД», як організація, обмежена щодо кількости своїх членів, організація виключно інтелігентська, вузька, не може провадити політичної роботи, що організація себе вже пережила, життя випередило її. Тому «БУД» треба ліквідувати. Але відмовитися від боротьби за свої національно-політичні ідеали — Українську Державність, яку мислили в формі Української Народньої (демократичної) Республіки, ні від кого не залежної, від боротьби з Радянською владою, українська інтелігенція не може й немає права…
…Тому українська інтелігенція повинна виконувати свій обов'язок перед українським народом, перед Україною: боротися за самостійну Україну — Українську Демократичну Республіку, проводячи боротьбу з Радянською владою на Україні.
Перед нами, — «БУД»'івцями укр. інтелігенцією, стоїть завдання утворити нову масову організацію з участю широких українських кіл, з міцними зв'язками на периферії, селянством, з щільними зв'язками з закордонною українською інтелігенцією. Треба накреслити програму, структуру нової організації. Ця організація, як і «БУД», повніша об'єднати різні політичні українські угруповання. Усю підготовчу роботу для утворення нової політичної організації взяв на себе С. О. Єфремов, ініціятор її і ідеолог»…
(Том. 22, арк. 72).
С. Єфремов і його однодумці вирішили притягти сили закордонної еміграції для підготовної роботи над утворенням нової організації. Для цього Єфремов зробив пляна повороту з-закордону кількох видатних еміґрантів. Насамперед С. Єфремов організував приїзд колишнього міністра закордонних справ УНР — А. Ніковського. Використавши свій пост віцепрезидента Української Академії Наук, С. Єфремов порушив клопотання перед вищими урядовими органами УСРР дозволити А. Ніковському повернутись на Україну, щоб працювати в Українській Академії Наук.
Винувачений В. Дурдуківський свідчить, що виклик з еміґрації А. Ніковського був частиною широкого пляну, перекинення з закордону на Україну для запільної роботи багатьох видатних емігрантів. Цей плян виник під впливом не тільки політичного розкладу «внутрішньої еміґрації», а й розчаруванням щодо можливости закордонної еміграції успішно працювати поза межами України. С. Єфремов та його найближчі однодумці дійшли висновку, що головний бойовий фронт треба перенести з-за кордону на Україну.
Винувачений В. Дурдуківський свідчить:
…«За пляном С. Єфремова, після А. Ніковського треба викликати на Радянську Україну інших визначних українських емігрантів, щоб з одного боку мати постійні, свіжі, повні відомості про становище української справи за кордоном, а з другого боку, щоб підмінити ними тутешній антирадянський фронт, використати їх для антирадянської роботи, щоб, нарешті, по змозі, збирати на Радянській Україні всі кращі, талановитіші, щиріші, здатніші до політичної роботи, досвідченіші в політичній боротьбі українські, розпорошені мало не по всьому світу, сили, які вже не мають змоги працювати за кордоном для української визвольної ідеї, які марно витрачають свою дорогу для національної справи, енергію на боротьбу за шматок хліба…
…Зміна бойового фронту повинна відбитися не тільки на тому, де саме має провадитись боротьба, а також і на тому, як, якими засобами треба переводити цю важку боротьбу в нових умовах. Де головний фронт, там і найкращі бойові сили. Коли головний фронт був за кордоном, туди було перекинуто найкращі, найпевніші, найенерґійніші бойові політичні українські сили…
