пішає пояснити, чому саме так відверто виступають вони за польських поміщиків і фабрикантів:
„Хоч як ми гостро відчуваємо біль від приниження і ворожого гноблення, не повинні „давати серцю волю“ і мусимо розумом зважувати всі „за“ і „проти“ такої політичної боротьби і зокрема не забувати, що українська справа є світова, а через те особливо мусимо ми шукати приятелів нашого визволення в політичнім світі“.
Отже, все ясно, приятелі українських націоналістів, до соціяль-фашистів включно — це польська шляхта. Разом з нею вони збираються „розв'язувати“ українську справу, „що має — світове значення“, разом з нею збираються вони на новий збройний похід, на боротьбу за перенесення ладу і порядків Західньої України на терен великої Радянської України. І тому, мовчи хлоп і робітник Західньої Украіни, умирай з голоду, з холоду, плазуй перед польським паном, бо така програма українських соціяль-демократів і польських поміщиків, така програма партії II Інтернаціоналу і світової біржі.
На інтервенцію, як на єдиний шлях порятунку, сподіваються соціяль-фашисти всіх ґатунків, про це виразно в тому самому „Соціял-Демократі“ пише Мазепа:
„Є ще один можливий шлях упадку більшовиків, який при сучасному стані напрямку міжнародньої політики московської влади, розрахований на виклик міжнародніх конфліктів, не є виключений, — це шлях — нова світова чи європейська війна, в якій більшовицька влада може загинути“.
Недаремно і центральний орган українських радикалів (теж партія II Інтернаціоналу) так ретельно аґітує за війну, цинічно заявляючи, що війна є єдиний порятунок для західньо-українського селянства.
Західньо-українські націоналістичні партії стали на шлях одвертої угоди з польським фашизмом. До програми їхньої угоди входить не тільки співробітництво в придушенні революційного руху на Західній Україні, в експлуатації західньо-українських трудящих мас, а й організація походу проти Радянського Союзу, відриву Української Радянської Соціялістичної Республіки від СРСР, відновлення капіталістичного ладу.
Коли в листопаді 1930 р. центральний орган УНДО „Діло“ писав: „Що-ж торкається галицьких і волинських земель, то українське населення цих земель мусить кріпшати культурно й економічно, щоб своїми інтелектуальними силами, а коли треба буде, то й кадрами, ідейно боротися, наслідуючи світлій пам'яті січових стрільців, — допомагати будівництву української державности над Дніпром“ — то тепер готувати ці кадри практично почато.
Стенограма процесу над СВУ повинна стати в руках трудящих могутньою зброєю для викриття тої каїнової змовницької роботи, що її провадили й провадять українські націоналісти проти країни рад. Стенограма процесу СВУ вустами самих підсудних — вчорашніх провідних діячів петлюрівщини, УНР — розкаже кожному, на кого і для чого працює українська буржуазія, українські націоналісти, за яку „самостійну“, за яку „незалежну“ Україну вони борються. Стенограма процесу СВУ має розкрити очі і тій частині трудящих Західньої України, що ще до кінця не розкусили українських націоналістів; що на них сподіваються УНДО — радикали, як на гарматне м'ясо польської шляхти. І ще більше зросте тоді армія тих, що виступають в капіталістичних країнах на оборону Союзу Радянських Соціялістичних Республік і ще більш загартуються лави пролетарів і трудящого селянства, лави тих, що одверто й сміливо стають на бік пролетарської революції, до боротьби за повалення світового капіталу.
