ного будівництва і боротьби. Тому вона й революційно-реалістична, республиканська, соціялістична.
Вона знає, що консервативні елементи консервують (зберігають) теперішній стан — значить вони для нашого трудового народу найбільші вороги, котрі сприяють задержанню панування чужинців і визискувачів. Для революційно-реалістичної України ясно, що тільки самодіяльність одиниць і груп, незалежність від пануючих урядів і націй є єдиним шляхом до визволення. Самодіяльність можлива тільки в демократії і як демократія, тому вона бореться за демократизацію чужого режиму, щоб творити свою демократію. Самовизволення може мислитись, як зріст, розвиток і поширення української демократії (народоправства) на полі політики, культури, господарства, суду, релігії і адміністрації, тому революційно-реалістична Нова Україна бореться за демократію політичну, демократію культурну, демократію господарську, демократію в суді, адміністрації. Демократію, незалежну від державно-окупаційних режимів, незалежну від чужонаціональних організмів; демократію, незалежну взагалі від держави, чужої і будучої своєї. Тільки демократія може забезпечити права одиниці, свободу її і розвиток.
Тому всякі концепції гетьманщини, монархії, фашизму, большевизму є вророжими в корні навіть самій ідеї відродження, визволення, суспільного будівництва. Коли такі концепції походять від гнобителів чужих, то це зрозуміло: вони є забезпекою для панування гнобителів. Коли ж такі концепції проповідують Українці — то це походить з їхнього нерозуміння річи самого визволення. Такі Українці є свідомі або несвідомі вороги визволення. Головне: в обох випадках — це вороги. Їх треба активно поборюва-
