мову, сновигають нудні, вузькі, сірі, злобні, понурі, з нахилом до ексцесу на моральному грунті. Чи є моральний гріх? Що таке гріх, коли так гидко, сіро, нудно живеться. І минають дні, минають ночі, тижні, місяці, роки. Визволення не приходить само. Воно ніби «якось має бути», але досвід показує, що нема і… не буде. Темна, злобна, понура інтелігенція поневоленого народу є морально-бандитською тому, що вона безнадійна і виходу не бачить.
Вона не знає, що визволення ніколи само не прийде, а що навпаки: визволення треба організувати.
Першою задачою нашого часу є організація селянства. Коли 92% нашого українського населення неорганізовані і темні, зубожілі і насивні, то останні 8% все одно нічого не зроблять реального, того, що збільшує нашу силу і наближує визволення. Скільки не балакати по містах, каварнях, зборах, — реально це справи з мертвої точки не зрушить. Ні, треба організувати силу! А це значить втягати в активні ряди оті 92%, селянство. Як втягати? Попереду організувати культурно, цеб-то в кожному селі організувати науку в ріжних можливих формах: школа (явна чи таємна), читальня (явна чи таємна), книгозбірня (явна чи таємна), просвітні гуртки (явні чи таємні). Освіту передовсім політичну, господарську і технічну. На цю роботу мусить піти богато тієї інтелігенції, що справді хоче приймати участь у визвольній боротьбі. Йти в село! таке гасло. Це не значить, що всім буквально в село: ні, частина може жити і в містах і за кордоном, і навіть в Америці, але праця, думки і почуття для села!
Ралом з культурною обовязково і господарська організація села. Це значить: розпочати боротьбу, в першу чергу за при-
