турна боротьба та господарська організація неможливі у повній мірі без політичної організації. І тоді селянство прийде до політики, не буде осторонь тихо скніти в стані малодушія, злиднів, темноти і безнадійности. Воно лише тоді, а не раніш, зрозуміє вагу політичної організації і відчує свою соціяльну роль і силу. І лише після того зміниться де-що стан річей у нас: тоді одкриються перспективи, зродяться надії і всі побачуть, що вихід є, що ми на шляху визволення. А до того — все даремно!
На еміграції в Чехословаччині ми спробували практично організувати підготовку сил для роботи в селі. Ми організували тут Селянську Спілку, в якій було понад 150 селян (з бувшої армії); пристала частина молодої інтелігенції. Розуміється вся «знаменита» інтелігенція була і є проти цього діла. Ну, і що ж? Організували школи і курси для селян: кооперативні, миловарські, гарбарські, авто-тракторні і де-які инші. Перейшло їх до 700 осіб — селян. Одних кооператорів більше 250 скінчило курс. Вчились з ентузіязмом, захватом, день і ніч. І вчителі, і слухачі працювали ретельно, до самозабуття. Багато вже цих нових селян пішло до дому і вже розпочинають працю в селах. Вони пізнали, як треба організуватись, що значить і політика і економіка, і відродження, і суспільне будівництво. Вислідами цієї праці ми більш, ніж задоволені. І нас болить тільки одно, що таку роботу ми організувати на чужині, і що така робота майже не починається в краю. Уже й там залунав крик: на село! Це добре, це — поворіт до видужання.
Значить можна організувати таку роботу і вести її? Можна і треба.
Друга велика задача — організація духової культури нації. Селянство організувати — це добре і неминуче, але хто до
