вправді часово з побідним походом Габсбурґів проти занепадаючої Туреччини, має однак инші причини. Перед прилученням України не вела Московщина властиво ніяких „порядних“ воєн з Туреччиною. Та зараз таки по андрусівськім договорі почалися воєнні кроки між цими обома державами (1674–1681), Московщина приєдналася до христіянської коаліції проти Туреччини (1686), підприняла похід на Крим і добула Озів (1696). Дальші етапи не дали довго на себе ждати. Опершися на посіданню України, з поміччю таки українських військ підприняв уже Петро Великий похід на Персію (1722), щоби відчинити Росії доступ до Передньої Азії й Індії. Невдача над Прутом (1711) зазначила тільки коротеньку павзу в російській експанзії. Опираючись тільки на східну Україну могли Москалі 1735–1740 вдертися побідно до Криму й Молдави й корисно виграти турецьку війну 1768–1774.
Коли наслідком поділів Польщі майже ціла Україна опинилася під владою Росії, став російський тиск на Туреччину так грізний, що в ньому лежала поверх одно ціле століття ціла головна суть т. н. Орієнтальної квестії. З Україною, як базою, здобула Росія 1782. р. наконечно Крим, північне побережжя Чорного моря стало тим самим російське. Що
