це значило, показали дальші турецькі війни (1788–1792, 1806–1812, 1827–1829, 1877–1878). Та кримська війна 1853–1856 найкраще доказала всьому політичному світу, як сильне, можна сказати, непорушиме становище Росії при воротах Орієнту, коли вона панує над Україною.
Тому можна нам сміло сконстатувати, що точка тяжкости цілого орієнтального питання головно в XIX. столітті лежить на Україні. Тільки через прилучення України дісталася Росія на побережжя Чорного моря й до воріт Балкану й могла впливати на балканські держави, грозити Царгородові, Дарданелям, самому істнуванню турецької держави.
Політично-ґеоґрафічне значіння України для Росії полягає на тім, що Україна є великим, людним і багатим краєм на південній границі імперії. Натуральні границі Кавказу, Чорного моря, Карпатів, конечні для всякої держави, що хоче панувати над цілим Сходом Европи, може дати тільки посідання України. Перші дві з названих границь осягнула Росія ще в XVIII. столітті, останню, Карпатську границю, хотіла вона осягнути в світовій війні 1914–1918. Симптоматичне стремління Росії до добрих природних границь на Півдні мало завершитись тут, у Галичині, Буковині й За-
