сферою інтересів, південно-східна (по Бендер-Аббас, Кірман, Бірджан, Ґазік) стати сферою впливів Анґлії. Останок Персії мав творити невтральну полосу. Росія мусіла признати Афганістан, як край поза сферою своїх інтересів, натомість Анґлія (разом з Росією) признала Тибет невтральною, ненарушимою областю)[1].
Цей договір теоретично поставив, що правда, експанзії Росії, теоретичні границі та практично цій експанзії сильно пособив. Всі багатіщі перські провінції підпали під безпосередній вплив Росії, російські війська могли посунутись безпосередньо до перської границі, ба й до нутра самої Персії й тут ґарнізонувати, російська торговля вже коло 1908–9. р. р. перевищала анґлійську більше, як двічі.
Світова війна й російська революція цей розвиток подій спинили. Коли однак відбудується одноцільна російська держава, вона мусітиме підняти знов нитку давньої політики й дальше з усею послідовністю стреміти на Південь до Перської затоки й Арабського моря.
Ось які то є політично-ґеоґрафічні наслідки цього, що Росія, опанувавши Україну,
- ↑ Князь Ю. Трубецкой. Rußland als Großmacht. Stuttgart, 1913, стор. 86–100.
